Розділ 21. Ранок нового шляху

Ранок видався прохолодним, але надзвичайно сонячним. Осінь на околицях Києва вступала у свої права: дерева вздовж доріг вже почали покриватися золотистим і багряним листям, а повітря було свіжим і чистим.

Біля під'їзду стояла навантажена речами машина Катиного дядька, котрий погодився допомогти з переїздом. Сама Катя керувала навантаженням, стежачи за тим, щоб Еріс не намагалася засунути свій величезний дворучний меч у бардачок.

— Ерісе, акуратніше! Це ж не чохол для вудки, а холодна зброя! Поклади його в багажник уздовж сидіння! - командувала Катя, сміючись.

Еріс, що вже повністю освоїлася в зручних спортивних штанах і кросівках, гордо несла свій скарб, дбайливо притискаючи його до грудей.
— До речі, цей меч пройшов зі мною через вогонь і воду! Я нікому не дозволю кидати його абияк!

Гілен йшла слідом, легко утримуючи в кожній руці величезним дорожнім баулом, наче вони важили не більше пушинки. Войовничий погляд звіролюдки блукав київським двором, помічаючи кожну деталь, але в її рухах уже не було тієї тривоги, що в перші дні після переміщення.

Роксі сиділа на задньому сидінні машини, прочинивши вікно і вдихаючи прохолодне ранкове повітря. На її колінах лежав планшет, який дала їй Марина - маленьке чарівне скло, здатне відкривати будь-які знання світу через "інтернет". Чарівниця із захопленням вивчала карту Київської області, намагаючись зіставити місцеву географію зі своїми знаннями про просторові точки.

Марина зачинила багажник, витерла руки об джинси і досить посміхнулася.
- Ну все, командо! Екіпаж готовий до відправлення. Курс - на Вишгород, до дачного царства!

Машина рушила з місця, плавно виїжджаючи з двору та прямуючи у бік виїзду з міста.

Еріс притулилася чолом до прохолодного скла автомобіля, спостерігаючи за тим, як повз проносяться багатоповерхівки, широкі проспекти та зелені парки столиці. Шлях до нового життя, повного загадок, надій та несподіваних відкриттів, розпочався.