Розділ 11. Непрохана гостя та секрет Еріс

Минуло два дні. За цей час Еріс вже непогано освоїлася в київській квартирі Каті: вона навчилася користуватися мікрохвильовою піччю, перестала здригатися від машин, що проїжджали за вікном, і із задоволенням пила ранкову каву з молоком.

Свій величезний дворучний меч вона акуратно сховала у шафі, а сама звикла ходити у зручних джинсах та худорлявості.

Того дня Катя возила на кухні, як раптом у передпокої брязнули ключі, і грюкнули вхідні двері.

— Кати, я тут заскочила документи забрати, а заразом кави попити! Ти вдома? — пролунав дзвінкий голос з коридору.

Катя моментально змінилася на обличчі.
- Ой! Зовсім забула! — пошепки вигукнула вона, повертаючись до Еріс. — Це моя близька подруга і сусідка з інституту Марина. Вона мала прийти тільки наприкінці тижня!

Еріс насторожилася і поклала руку туди, де зазвичай висів меч:
- Небезпека? Нам треба захищатись?

- Ні-ні, не вистачало ще Маринку мечем лякати! — замахала руками Катя, злякано вибігаючи з кухні до передпокою. - Просто стій тут і постарайся нічого не громити!

У коридорі вже стояла Марина з великою торбою на плечі. Вона скинула кросівки, кинула погляд у бік кімнати та завмерла. Біля дивана стояла висока, струнка дівчина з яскравим, неприродно довгим вогненно-червоним волоссям і дуже пронизливим, бойовим поглядом. На Еріс була простора спортивна кофта, але постава і гордий погляд видавали людину зовсім з іншого тесту.

Марина випустила з рук блокнот, дивилася на гостю, а потім перевела шокований погляд на Катю:

— Ее... Катя? Це що за модель у тебе вдома? І чому вона виглядає так, ніби щойно втекла зі зйомок фентезі-фільму? У неї що, перука така реалістична?..

Катя нервово проковтнула, гарячково розуміючи, яку відмовку придумати цього разу, щоб не розкривати правду про паралельні світи.