Коли кроки сусідів за дверима стихли, Еріс нарешті повністю розслабилася. Вона видихнула, відстебнула свої обладунки і акуратно поставила величезний меч у куток кімнати, притуливши його до шафи.
— От і чудово, — усміхнулася Катя, витираючи піт з чола. — Ходімо на кухню. Тобі потрібно перекусити і випити чогось гарячого, щоб прийти до тями після всіх цих потрясінь.
Вони пройшли до невеликої затишної кухні. Еріс з цікавістю оглядала кухонний гарнітур, блискучий кран із водою та пузатий чайник, який Катя поставила на плиту.
Катя дістала дві чашки і обернулася до червоноволосої воительки:
— Ти що питимеш: чай чи каву?
Еріс застигла, ляскаючи очима.
— Чай я знаю... У замку Асури і в дідусі його іноді подавали на бенкетах, — промовила Еріс, а потім насупилась і з підозрою запитала: — А що таке кофе? Це якийсь магічний відвар чи зілля для відновлення сил?
Катя не втрималася і тихо засміялася.
— Ні, це зовсім не зілля! Кава - це популярний напій з обсмажених зерен. Він бадьорить, надає сил і дуже смачно пахне. У Києві каву п'ють буквально все!
Еріс гордо підібгала губи і складе руки на грудях:
— Коли його п'ють сильні воїни в цьому місті, щоб бути бадьорими — давай твою каву! Я, Еріс Бореас Грейрат, не боюся жодних незнайомих напоїв!
Катя налила в кухоль пахучий темний напій і простягла його Еріс. Дівчина прийняла гарячу чашку обома руками, підійшла близько до носа і обережно понюхала пару.
— Хммм... Пахне дивно. Гірко, але приємно... - прошепотіла Еріс.
Вона примружилася, ніби перед нею був небезпечний суперник, і зробила перший великий ковток.