Розділ 5: Несподівані гості

 Не встигла Катя закінчити своє підбадьорливе мовлення, як у двері квартири раптово й голосно застукали.

- Катя! Відкривай! Що там у вас за гуркіт?! Ти меблі рухаєш чи у тебе там бійка?! — пролунав із коридору суворий жіночий голос. Це була баба Галя, літня сусідка збоку, яка завжди чула.

Еріс від несподіванки миттю схопилася, стиснула кулаки і стала перед Катею, затуляючи її собою:
— Ворожа засідка? Хто це?

— Тихіше, Ерісе, опусти меч! Це просто сусіди! — пошепки злякалася Катя. — Якщо вони побачать у тебе справжній величезний клинок, вони викличуть поліцію!

Катя швидко змусила Еріс сховати меч за спину і акуратно прочинила двері. На порозі стояла баба Галя у яскравому халаті та дядько Коля з квартири навпроти. Обидва невдоволено і з цікавістю заглядали всередину.

— Катюша, що тут у тебе відбувається? — насупилась баба Галя. — То крики про якихось «богів» та «рудеусів», то тупіт такий, наче табун коней пробіг! А це хто з тобою?

Обидва сусіди дивилися на Еріс. Червоноволоса дівчина з палаючим поглядом, у шкіряних обладунках і з підозріло опуклою накидкою за спиною виглядала вкрай незвичайно.

Катя нервово посміхнулася і швидко заговорила, на ходу вигадуючи виправдання:
— Ой, баба Галю, дядьку Колю, вибачте, будь ласка! Все гаразд! Це моя подруга... Еріс! Вона приїхала з іншого міста на фестиваль косплею!

— На який ще фестивалювати? — здивовано перепитав дядько Коля.

- Ну, костюмоване шоу! Вони з хлопцями там розігрують сценки зі спектаклів та фільмів, — швидко пояснювала Катя, активно жестикулюючи. — Ось вони репетирували голосно, увійшли до ролі, розумієте? Ми більше не будемо шуміти, слово честі! Вона зараз переодягнеться, і все буде тихо!

Баба Галя підозріло примружилася, розглядаючи Еріс:
— Косплей, кажеш... А костюм якийсь якісний, як справжній! І дівчинка якась сильна, підтягнута. Але ви давайте, репетируйте тихіше, бо в мене валідол уже закінчується!

- Так-так, звичайно! Ще раз вибачте! — відповіла Катя і швидко зачинила двері перед носом у сусідів, полегшено видихнувши.

Еріс, стискаючи ручку меча за спиною, здивовано подивилася на Катю:
— Кос-плей?.. Вистава?.. Чому ти їм збрехала, Катю? У моєму роду Грейрат чесний воїн не приховує правди!

Катя притулилася спиною до дверей і важко зітхнула.
— Повір мені, Ерісе, якби я сказала їм правду — що ти принцеса-мечниця з іншого світу з магічним мечем, вони б викликали лікарів із психіатричної лікарні. У нашому світі треба вміти маскуватися!

Еріс насупилась, але визнала правоту Каті. Їй справді треба було навчитися жити за правилами цього дивного світу, щоби дочекатися свого шансу повернутися до Рудеуса.