Розділ 4:Надія та розрив просторів

Катя зі співчуттям подивилася на червоноволосу мечницю, чий світ щойно впав вдруге за день. Вона зітхнула і тихо відповіла:

— Ерісе, я не знаю, як повернути людину в паралельний світ... У нас немає магічних кіл і заклинань. Єдиний шанс — якщо просторова аномалія чи брама, які тебе сюди викинули, відчиняться знову. Але коли це станеться і де ніхто не знає.

Слова Каті пролунали як вирок.

Еріс знову безсило опустилася на підлогу. Її руки опустилися, а очі втратили звичний вогненний блиск. Це здавалося остаточним глухим кутом.

— Значить, це все? — тихо прошепотіла вона, дивлячись у сірий ламінат. - Я застрягла тут назавжди? А Рудеус там... один... прямо зараз бореться з Бог-Людиною і не знає, що я хотіла прийти до нього на допомогу?

Катя не могла спокійно дивитись на розпач дівчини. Вона сіла поруч із Еріс на підлогу, обняла її за плечі і твердо промовила:

- Гей! Ти ж Еріс Бореас Грейрат! Невже велика войовниця Святилища Меча здасться так просто? Пам'ятаєш, що ти сказала? Ти справжня! І якщо магія змогла перемістити тебе з твого світу до Києва, значить цей шлях існує!

Еріс повільно підвела голову і подивилася на Катю.

— Брама відчинилася один раз — значить, вони можуть відчинитися знову, — продовжувала Катя, в її очах горіла рішучість. — Ми не просто сидітимемо і плакатимемо. Я допоможу тобі освоїтись у Києві, ми вивчимо все про аномалії та телепортацію, і ми знайдемо спосіб відправити тебе назад до твого Рудеуса!

Еріс завмерла. У її грудях знову спалахнула знайома вперта іскра. Вона витерла сльози, міцно стиснула руку Каті і підібгала губи:

— Ти маєш рацію... Я не маю права здаватися. Рудеус чекає на мене. Катя! Вчи мене законам цього світу. Я зроблю все, але повернусь назад!