Розділ 10. Як ми розриваємо контакт із собою та своїми емоціями?

В теорії ми знаємо, що контакт з емоціями – це добре, і потрібно вчитися їх конструктивно проживати і виражати. Але на практиці кожен із нас має свої відпрацьовані роками способи, якими ми розриваємо контакт із собою та своїми емоціями.

Ці способи називаються психологічними захистами. Колись вони захищали нас від болю, небезпеки, неприємностей. Проте з часом ситуація змінилася, а способи залишились. Тільки тепер вони вже не допомагають нам, а заважають.

В цьому розділі ви дізнаєтеся:

• чому так відбувається,
• які найпоширеніші способи існують
• і до чого це призводить.

Протягом читання помічайте, які способи є у вас.

Спосіб 1: Вторинні емоції

Один зі способів порушення контакту зі своїми емоціями — сховати одну емоцію за іншою. Це називається вторинні емоції.

Це емоції, які ми переживаємо щодо своїх емоцій. Коли одна емоція (вторинна) неначе ховає від нас іншу. Так відбувається через те, що у дитинстві  певні наші емоції не визнавали, критикували, забороняли чи ігнорували, сварили, карали чи соромили за їх прояви.

     Наприклад, нас могли соромити за страх: «ну ти боягуз», «теж мені мужик, боягуз а не мужик». Так утворюється сором страху. В ситуації, де ви мали б відчувати страх, він блокується, а замість нього ви відчуваєте сором. Заблокований страх може призводити до невиправданих ризиків, показної сміливості, потраплянні у проблеми, яким можна було запобігти.

     Або вас карали за прояви злості чи спроби відстояти свою думку: «Ти поговори мені тут іще – зараз ременя отримаєш». Так утворюється страх злості. Така людина не може себе захистити і відстояти, бо не має доступу до своєї агресії. Замість цього відчуває страх, коли щодо неї підвищують голос чи порушують її права та межі.

     Або коли вам було сумно, ваші емоції обезцінювали: «чого нюняєш, он у інших ще гірше», «чого ходиш із кислою міною – іди краще займись чимось». І тепер у вас замість суму може виникати сором чи злість.

     Або заброняли радість: «чого радієш мов дурна?», «чого скачеш як ненормальний? уроки всі зробив?». Тепер замість радості може виникати страх, сором чи провина, через які ви забороняєте собі радіти.  Або ви можете злитись, коли поряд із вами хтось відкрито висловлює радість, і так само гримати на своїх дітей.

     Або в ситуації, де ви були розчулені і відкрились у переживаннях, вам з відразою сказали «Ну ти сопливий як баба». І тепер, у ситуаціях душевних переживань замість близького контакту відчуваєте сором і одразу закриваєтесь.

Варіанти різні: злість на сум, сором злості, страх радості і т.д. Найчастіше вторинними емоціями, які ховають первинні емоції, є страх, злість, сором, провина, відраза.

Проблема вторинних емоцій у тому, що ми втрачаємо адаптивність – наші реакції стають неадекватними ситуації.

Як ви пам’ятаєте, емоції мають важливі функції для нас. По-перше, надають інформацію щодо ситуації, а по-друге надають енергію для дії. У випадку вторинних емоцій інформація спотворюється, і ми не отримуємо потрібної нам енергії.

Це як коли потрібно повернути ліворуч, а навігатор замість цього сигналить направо і ми повертаємо праворуч.

Зазвичай у ситуаціях, пов'язаних із вторинними емоціями, ми будемо зустрічати конфлікти, напругу, невдоволення, будемо відчувати що «щось не так».

Запитання для самоаналізу:

Згадайте, які емоції вам складно проявляти через вторинні емоції. Наприклад,

     страшно радіти — бо потім обов'язково щось погане буде;

     соромно сумувати та плакати;

     страшно злитися — і замість того, щоб сказати, що вас щось не влаштовує, ви терпите;

     нестерпно бути розгубленим і ви дратуєтеся.

Згадайте, звідки у вас такі реакції – коли вони з'явилися, від кого ви це взяли?

Ще один спосіб, точніше цілий набір способів можна об'єднати терміном «витіснення».

Спосіб 2: Витіснення емоцій

Витіснені емоції – це результат травматичного досвіду, внаслідок якого психіка зробила висновок, що певні емоції проявляти небезпечно. І тоді для захисту від болю та небезпеки вона блокує та витісняє небажану емоцію. В тому місці, де б мала бути емоція, виникає пустота, може бути ступор, втрата чуттєвості і контакту із собою.

     Наприклад, ви намагалися відстояти свою думку, а у відповідь отримали крик і покарання. Ситуація повторювалась і психіка для вашої ж безпеки витіснила емоцію злості. Ви просто перестали її відчувати у подібних ситуаціях.

     Проблема в тому, що витіснивши емоцію ми з одного боку захистили себе від болю, а з іншого — втратили адаптивність у майбутніх ситуаціях, де ця емоція потрібна, а також ті корисні функції, які містилися в емоції.

     І навіть коли ситуація навколо вже змінилася, дитина давно виросла, механізм витіснення продовжує працювати.

     Продовжуючи приклад про витіснення злості, тепер ви краще промовчите і просто зробите те, що від вас вимагають. Вам важко відстоювати і захищати себе.

     Таким людям важко зрозуміти, чого вони хочуть – в житті чи стосунках, бо безпечніше орієнтуватись на бажання і вимоги інших людей. Адже щоб виявляти свою волю і реалізовувати свої бажання потрібен доступ до агресії, а він заблокований, агресія витіснена.

Клієнти із витісненою агресією часто кажуть, що коли щодо них хтось наполегливо або агресивно говорить чи діє, вони немов застигають в середині – думки вилітають з голови, всередині неначе пустота, думати і адекватно діяти стає неможливо.

В такі моменти людина може почуватися маленькою, розгубленою і безсилою.

До того ж, при витісненні емоцій внутрішня напруга нікуди не дівається. Вона вимагає такої ж по силі енергії для її утримання у витісненому стані.