Розділ 4. Розум чи емоції – що важливіше?

Мозок, який нічого не відчуває, не може ні на що наважитись.

Д. Лерер, «Як ми приймаємо рішення»

В нашій культурі емоції та розум часто протиставляють. Немов потрібно вибрати або одне або інше.

Я в такому випадку запитую, яка половина голови для вас важливіша – ліва чи права? Очевидно що для повноцінного життя потрібна ціла голова.

Раціональний інтелект допомагає нам робити винаходи, планувати, ставити цілі, але це неможливо ефективно робити без емоційного інтелекту.

Всі рішення ми приймаємо під впливом емоцій. Навіть ті, які вважаємо суто раціональними.

Куди піти увечері, залишатися на цій роботі чи шукати іншу, на кому одружитися, яку мету досягати, чим займатися прямо зараз, як себе поводити на зустрічі, як і з ким спілкуватись на вечірці – у кожному із цих питань ми опираємося на емоції та відчуття.

Спершу підсвідомість аналізує величезну кількість інформації – наш попередній досвід, поточні обставини, наші потреби і т.д. і видає результат у вигляді якихось відчуттів та емоцій. Опираючись на них ми приймаємо рішення, а потім самі для себе раціонально обгрунтовуємо його правильність. Чутливість до цих відчуттів і уміння їх вірно трактувати ми називаємо інтуїцією.

Навіть коли ми щось суто раціонально обмірковуємо, в цей момент саме наші відчуття виділяють якусь думку як вірну, і ми розглядаємо її уважніше, чи навпаки позначають її як сумнівну і ми відкидаємо її.

      Наприклад, консультуючи багато років власників та керівників бізнесу я багато разів переконувався, що успішні підприємці мають розвинену інтуїцію щодо свого бізнесу.

      Оскільки часто вони змушені приймати рішення у ситуації невизначеності, коли недостатньо цифр та фактів. Тоді вони опираються на свої відчуття, що буде кращим у конкретній ситуації.

Тим більше це стосується повсякденних ситуацій, наших стосунків з іншими людьми. І ми можемо розвивати цю чутливість.

Коли цей механізм працює злагоджено, все проходить добре, а коли відбувається збій, тоді виникають проблеми.

Це доводять спостереження за людьми, які отримали травми мозку, що позбавили їх можливості відчувати певні емоції, при цьому рівень інтелекту (IQ) не постраждав.

      Наприклад широко відомий «випадок Еліота». У цього пацієнта в результаті видалення пухлини мозку була порушена здатність відчувати емоції.

      До операції він був зразковим батьком і чоловіком, обіймав керівну посаду у великій корпорації. Але операція все змінила. Незважаючи на блискучі результати тестів на інтелект, тепер він не міг приймати ефективні рішення.

      Навіть звичайні рішення, які раніше приймались за секунди чи хвилини, тепер потребували кількох годин. Він безкінечно розмірковував яку краватку надіти, писати чорною чи синьою ручкою, яку радіостанцію вибрати, де припаркуватись.

      Вибираючи ресторан для обіду від аналізував безліч показників - розташування, розсадку, освітлення і ще безліч іншого. Але так і не міг вирішити, де ж пообідати.

      За короткий час все його життя пішло шкереберть. Від нього пішла дружина, бізнес та фінансові проекти зазнали невдачі і він збанкрутував. Проти нього відкрили кримінальну справу, а сам він змушений був переїхати жити до батьків.

      Еліот намагався працювати, але його звільняли із кожної роботи, куди він влаштовувався.

      Нагадаю, це все при тому, що його когнітивні, суто інтелектуальні функції залишилися без змін.

Схожі ситуації я щодня бачу у своїй практиці психолога – коли поганий контакт із власними емоціями призводить до того, що людина приймає рішення, які створюють їй проблеми та складнощі.

І також бачу, як протягом терапії, по мірі відновлення контакту із собою результати стають кращими і життя налагоджується. Це стосується усіх сфер – стосунки, гроші, професійна реалізація, постановка і досягнення цілей, гармонійне відчуття себе у світі.

Тому завдання цієї книги – не довести, що емоційний інтелект (EQ) важливіший за звичайний інтелект (IQ) чи навпаки, а допомогти їх подружити, бо це ланки одного ланцюжка.

А подружити їх ми можемо, навчившись контакту зі своїми емоціями та відчуттями.

Перевірте себе:

1. Що важливіше – звичайний інтелект (IQ) чи емоційний інтелект (EQ)?

2. Як ми називаємо чутливість до своїх відчуттів та вміння їх вірно трактувати?