Офіцер Дрейфус, письменник Золя і справедливість…

У Франції 1894 року був організований судовий процес. Судили офіцера генерального штабу Альфреда Дрейфуса. Судилище було провокаційним... На підставі підроблених документів Дрейфуса звинувачували у шпигунстві і засудили до заслання на Чортів острів, біла французької Гвіани, довічно... Острів цей, через нестерпний клімат прозивали «безкровною гільйотиною».  Ошелешений захисник Дрейфуса тоді заявив: «Засудження Дрейфуса — найбільший злочин нашого століття». І хоча судовий процес був «закритим», Еміль Золя стежив за ним. Збирав матеріали. І 1997 року видав у Парижі брошуру «Справа Дрейфуса. Лист до молоді». Вона зіграла. Завдяки їй відбувся перегляд справи... Але й цього разу Дрейфуса було звинувачено... Тоді Золя публікує в газеті «Aurore» відкритий лист, до президента республіки під заголовком «Я звинувачую».

«Пане президент! Яким брудом ліг на Ваше ім'я процес Дрейфуса! … нечуваний ляпас, нанесений істині та справедливості. Брудний слід цього ляпаса заплямовує обличчя Франції!... Коли правду ховають у пітьмі підземелля, вона набирає там такої нездоланної сили, що в один прекрасний день відбувається вибух, який руйнує все…»[1]

І поіменно називає причетних, разом із генеральним штабом та військовим міністерством у цілій низці злочинних дій, пов`язаних із справою…

Золя на той час вже був відомим письменником, масоном і кавалером ордену Почесного легіону… Стаття Золя призвела до широкого резонансу у світі. Стала прикладом впливу  інтелектуальної еліти на можновладців. Золя був звинувачений у наклепі, позбавлений ордену Почесного легіону і засуджений...

Аби уникнути ув'язнення, він виїхав до Англії.

Повернувся до Франції лише після самогубства полковника Анрі та втечі майора Естергазі, двох головних фігур у справі Дрефуса… Але, самого Дрейфуса виправдили лише у 1906 році...

[1] https://uk.wikipedia.org/wiki