РОЗДІЛ VIII. Невідомий світ

— Ти зараз жартуєш?! Якщо так, то це не смішний жарт! – я забрала руку  Ареса Світла зі своєї.

— Ні, кращого за тебе кандидата, я не знайду. Я відчуваю серцем, ти маєш стати наступним Аресом Світла. Проте вибирати тільки тобі. – Він відійшов на крок назад, а я попрямувала далі по коридору, роздумуючи над його словами.

А можливо він правий? Може варто хоча б подумати над такою можливістю?

— Що робитимемо далі? – голос Іслара вирвав мене із думок та повернув до реального світу.

— Перш за все перенесемо сюди Маріас.

— Маріас?

— Потім поясню. – Я закрила очі і зосередилася. Про пропозицію Ареса подумаю потім, зараз в мене є важливіша робота.

Перенесення Маріасу зайняло десять хвилин і вже третя планета оберталася на одній з орбіт молодого світу.

— Ісларе, доручаю тобі організаційну роботу, будеш розповідати ново прибулим світам, куди вони потрапили і що взагалі сталося. Аресе, зараз ми відпочиваємо, а завтра вирушаємо, можливо ще десь є світи, які вже потрібно рятувати. Всім все зрозуміло?

— Так, - вони разом кивнули і ми розійшлися. Я і Арес пішли до виміру Темряви, а Іслар має своє завдання, йому потрібно заспокоювати жителів Маріасу.

У палаці Темряви залишилися вільні кімнати і в одну з них заселився Арес Світла. Я повернулася в свої покої і майже відразу заснула.

Наступний день почався рано, приблизно о п’ятій годині ранку, ми з Аресом вирушили до Всесвіту, уже через півгодини надійшов заклик про допомогу і ми відразу вирушили туди.

Цей світ був мені невідомий, схоже йому п’ять тисяч років, принаймні так мені підказує його аура. Ми підлетіли ближче до світу, весь світ був затоплений водою, а його Хранитель летів геть. Я відволіклася і проникла в його свідомість. Його не контролюють, тому…

— Аресе Світла, тримай його, – прошепотіла я до Ареса і полетіла вперед.

Я заморозила час і  забрала всю воду, вона влетіла в мої руки. Я направила кілька капель до людей і вже через п’ять хвилин, вода з їхніх легень з’єдналася з моїм тілом. Я повернулася назад і бачила як Арес Світла тримає Хранителя. Той був зв’язаний мотузками, я підлетіла до них і позбавила полоненого здатності рухатися. Я звернулася до Ареса:

— Дякую. Переносимося. – Я прикликала Хаос і ми перенеслися відразу до в’язниці.

Пройшло ще три хвилини і я перенесла невідомий світ до четвертої орбіти. Я повернулася до Хранителя, якого Арес вже поставив на підлогу.

— А тепер поговоримо, - я зняла з нього всі заклинання, залишивши тільки мотузки. —  Запитання перше, говоритимеш по-доброму чи мені можна йти за зіллям правди?

— Ти блефуєш, зілля правди уже давно немає у всесвіті, його ніде не можна знайти! Я нічого тобі не скажу! Король уже скоріш за все відправив за мною воїнів, тому ти скоро помреш!

— Дитя, ти хоч знаєш з ким розмовляєш? – Арес Світла нахилився вперед. Хранитель мовчав, тому він продовжив. — Перед тобою Міраяміна Мідорі алеар Шторм… це ім’я тобі про щось говорить?

— Т-так. – Хранитель важко ковтнув.

— Ось і прекрасно, тому я запитую ще раз, ти говоритимеш по-доброму чи ні? – я присіла навпочіпки перед Хранителем.

— Т-так, гов-воритиму.

— Чудово. Отже, як називається той світ і як тебе звуть?

— Мене звуть Нотаред Белья тіар Русафід, а світ називається Еліарок.

— Прекрасно. Ми ще зайдемо, але пізніше. – Він спробував відсунутися назад, але в нього не вийшло. Ось що означає репутація!

Ми вийшли і знайшовши Іслара, я передала йому, що треба зробити і він пішов виконувати завдання, а я з Аресом полетіла далі. Уже звично потрапивши у Всесвіт, ми прислухалися, але заклику про допомогу не було. Ми вже хотіли повернутися і прилетіти пізніше, як почули те, на що зовсім не розраховували.

Ми почули заклик про допомогу, але йшов він не від людей, а від Хранителя, проте він не викликав інших на допомогу, а кликав богів та Аресів.

— Тобі не здається це дивним? Хіба всіх Хранителів не підкорив Аракс? Навіщо їм кликати на допомогу богів і Аресів?

— Я сама не знаю, що це означає, але нам краще перевірити.

— Згоден. – Ми з Аресом полетіли на заклик.