96 Захар

Я був такий злий на себе і на Мирославу з Лількою, що то просто капець.

Але більше я сердився на себе за власні дурість і необачність. Я ж чудово знав про те, що мишка дуже ревнива.

Віталіна не раз мені про це розповідала, але я все ж втнув дурницю, дозволивши дівчатам так поводитись.

Звісно, що я не чекав того, що Віталіна з'явиться так невчасно, хоча, знаючи про її характер і непосидючість, міг би і здогадатись.

Віталіна сердилась і не хотіла зі мною розмовляти. Я подумав, що зможу поговорити з нею вдома, бо в таксі це було не дуже зручно.

Але мишка не дала мені і шансу. Вона так поспішала до себе в кімнату, що за нею аж куріло.

Трохи подумавши, я вирішив дати Віталіні трохи часу, щоб вона заспокоїлась і перестала так сильно на мене сердитись.

- Захаре, що сталося з Віталіною? Вона здалася мені засмученою, - промовила моя мама,щойно я зайшов на кухню, щоб зробити собі каву.

- Віталіна трохи психанула, - важко зітхнувши, відповів я, беручи собі чашку.

- Ти знову її діставав, Захаре? - Запитала мама, суворо дивлячись на мене.

- Я її не діставав, але сердиться вона на мене...

- Ви з Віталіною зустрічаєтесь? - Ошелешила мене мама своїм запитанням.

- Так, але мишка ще неготова розповідати про це іншим... - Промовив я, сідаючи за стіл.

- Я вже встигла помітити, як ви двоє одне на одного дивитися і відразу все зрозуміла. Так поводяться закохані, - сказала мама, сідаючи навпроти мене.

- Мамо, ти проти наших з Віталіною стосунків? Думаєш, що я можу її скривдити?

- Захаре, сину, відверто кажучи, я дуже рада, що ви з Віталіною разом. Я обох вас люблю і хочу, щоб ви були щасливі. Я знаю тебе і впевнена в тому, що ти не зможеш скривдити дорогу тобі людину.

- Це добре... Бо я вже почав через це хвилюватись. Мам, а коли ти зрозуміла, що ми з мишкою зустрічаємось? - Запитав я, допиваючи свою каву.

- Я зрозуміла про це, як тільки приїхала, - усміхнувшись, промовила мама..

- Стоп! Мам! То ти невипадково прийшла тоді в кімнату до Віталіни з моїми дитячими фото? - Здогадавшись, запитав я.

- Так, невипадково. Я чекала, що ви мені про це розповісте, але ви двох мовчали, як партизани на допиті. Тому я і влаштувала те шоу. Захаре, я знала, що ти сидів у шафі, - Сміючись, сказала мама.

- Трясця...