Глава 35.1

ГЛАВА 35

Утримати те, що сталося, в таємниці не вдалося б навіть при всьому бажанні. Аж надто багато розбуджених нічною метушнею з’ясовували, в чому справа. А потім бачили, як до губернаторського будинку заносять закривавлену Лару Ар-Ніл. І наслідки для мирних переговорів це мало найгірші.

Першим висловив своє невдоволення клан Тадаран. Аоталь демонстративно заявив губернатору і герцогу Баніану, що відмовляється мати справу з настільки ненадійним союзником. Мовляв, як можна виступати на боці тих, хто всередині власної країни розібратися не в змозі. І що це закінчиться кепсько, коли врешті орки подолають опір, а потім почнуть карати союзників людей.

Найприкріше те, що його слова цього разу впали на сприятливий ґрунт. Ще три клани темних ельфів і два світлих цього ж ранку покинули Бармін. Решта вагалася, очікуючи рішення птерів. Але не треба бути генієм, щоб зрозуміти: якщо ті відмовляться допомагати людям, вчинять так само.

Ситуація склалася настільки небезпечна, що навіть герцог Баніан, який завжди намагався не проявляти емоцій, був похмурий і занепокоєний. Ми з Вейдом мали можливість бачити це на власні очі, оскільки були присутні на нараді, де обговорювався план подальших дій. Спіймати мерзотника, який заварив всю цю кашу, стало просто життєво необхідно!

Почалося все з того, що нам з Вейдом, а з особливим завзяттям мені, дали гарного прочухана. Звинуватили в безвідповідальності, непрофесіоналізмі та іншому подібному. Пан Бідер розійшовся не на жарт, а герцог Баніан навіть не подумав його зупинити. Напарник кілька разів намагався втрутитися і висловитися на мій захист, але його відразу переривали.

Я вся змокла в очікуванні найгіршого – що наприкінці промови у мене відберуть жетон Департаменту і виженуть з роботи. Але обійшлося. Пан Бідер врешті заявив, що, якби не моя роль в успішних пошуках Лари, то на моїй кар’єрі можна було б ставити хрест. Але тепер вони обмежаться доганою і зниженням окладу. Загалом, мені дали зрозуміти, що я маю зі шкіри геть пнутися, аби заслужити прощення і реабілітуватися.

Після палкої промови пана Бідера заговорив і герцог Баніан. Від нього ми, власне, і дізналися про те, як повернулася справа з мирними переговорами.

– Нам доведеться діяти досить жорстко, – підсумував він. – Завдяки зачіпці, отриманій пані Фаррен, тепер принаймні відомий напрямок, в якому треба рухатися. Мої люди вже почали обшук в будинку губернатора і допит найбільш підозрілих осіб. Я наказав не зупинятися навіть перед глибинним ментальним скануванням заради досягнення результатів. Найближчим часом це має дати свої плоди. Погано те, що Лара Ар-Ніл залишила будинок ще вночі і невідомо, де вона зараз знаходиться. Інакше ми б переконали її посприяти в розслідуванні і спробувати впізнати нападника за емоційним фоном. Посол Ар-Ніл не бажає зізнаватися, де вона. Хоча деякі думки з цього приводу у мене є. Мені доповіли, що птерка покинула будинок разом з Даміаном Нагалем. Хто це такий, гадаю, пояснювати немає потреби. Звісно, ми намагаємося його відшукати. Але цей суб’єкт, мабуть, передбачив такий поворот і теж зник у невідомому напрямку. Наполягати на тому, щоб посол все ж таки повідомив, де його дочка, ми не можемо. Він зараз до нас не надто прихильний. І те, що досі не поїхав з Барміну, можна вважати не інакше ніж дивом.

– Швидше за все, він чекає, поки дочка остаточно одужає, – втрутився Вейд.

Баніан окинув його похмурим поглядом і потер перенісся.

– Я це і сам розумію. Тому в ті кілька днів, які у нас залишилися, ми зобов’язані вийти на слід цього клятого менталіста! Думаю, ще раз говорити про наслідки невдачі не потрібно. Всі і так все розуміють!

Наступні два дні ми крутилися наче в’юни в ополонці, забуваючи про їжу та сон. Але результат був того вартий. Вдалося викрити таємних адептів Ордена Чистоти безпосередньо в оточенні губернатора. І в оточенні Скаженого Лиса також! Тенета, якими Орден оповив імперію, вражали. Навіть офіційні майстри Ордена не були в курсі того, що, виявляється, існує ще таємна структура, список якої знаходився безпосередньо у Голови.

Менталістам Баніана вдалося розколоти тих, кого ми виявили. Серед них навіть одного з помічників губернатора. З’ясувалося, що Голова обіцяв, що коли Орден стане достатньо могутнім, щоб диктувати волю імператору, старання таємних адептів будуть щедро винагороджені. За особливі заслуги вони стануть майстрами. Тепер же їм усім загрожує каторга або смерть залежно від тяжкості провини.

Але навіть можливість пом’якшити вирок не змусила адептів співпрацювати з нами з доброї волі. Ці фанатики були віддані Голові, наче пси. І тільки глибинне ментальне сканування допомогло дізнатися правду.

Втім, як і офіційні майстри Ордена, вони знали небагато. Обличчя Голови ніколи не бачили. Він завжди з’являвся перед ними в масці і плащі з капюшоном, і впізнавали його лише за перстнем з чорного золота.

Єдиною ниточкою, що давала шанс спіймати невловного негідника, була домовленість одного з таємних адептів зустрітися з Головою в обумовленому місці наступної ночі. Він мав розповісти, як ідуть справи, і отримати нові вказівки.

Звісно, в тому місці чекатиме посилена засідка. А щоб цей гад не встиг використати телепортаційний артефакт, його спробують оглушити відразу. До того, як він зрозуміє, що потрапив у пастку.

Нам же з Вейдом цієї ночі, дякувати Мірні, дали можливість відпочити. Знесилені, ми ледве допленталися до мого ліжка і, не роздягаючись, впали на нього. Ні про що інше і думки не виникло. Сон сприймався зараз як найбажаніше, що тільки могло бути. І коли Вейда десь близько першої години ночі знову терміново викликали до Департаменту, він мало не загарчав.