Глава 30.1

ГЛАВА 30

Наступні чотири дні йшла підготовка до виставки Кая. Лара знайшла, чим себе зайняти, а заодно і як виправдати зустрічі зі Скаженим Лисом. Той брав найактивнішу участь у підготовці. Навіть виділив для цієї мети один зі своїх закладів. На першому поверсі знаходилася ресторація, другий же він наказав повністю звільнити для виставки.

До нашої компанії приєднався і Ріаган, якого більше приваблювало проведення часу з нами, ніж участь у мирних переговорах. Тож нудьгувати не доводилося!

Особливої уваги вимагала Лара, яка постійно намагалася усамітнитися з Лисом. Я відчувала себе суворою і занудною гувернанткою поруч із шалапутною підопічною, довіреною її турботам. І це відчуття було не надто приємним.

До того ж всі мої намагання напоумити Лару ні до чого не привели. З кожним днем її погляд, спрямований на Лиса, ставав все більш захопленим. І вона взагалі забувала про все на світі, варто було йому з’явитися в полі зору.

Не втішав навіть той факт, що перевертень тримався в рамках пристойності і начебто не збирався переводити їхні стосунки в іншу площину. У компанії Лари він ще й стримувався від звичних для нього непристойних жартів і натяків. І все одно я не вірила цьому розпуснику ні на мідяк! Він не захоче втрачати шанс поповнити свою колекцію перемог таким незвичайним екземпляром!

За кого в цій ситуації однозначно можна було порадіти, так це за Кая! Ельф все-таки вибив для себе невелику відпустку, і тепер весь свій час присвячував підготовці до виставки. Він і так завжди був жвавим, а тепер його ентузіазм зріс на порядок. Помітно було, що Кай по-справжньому щасливий. Здійснилася його мрія, до якої він йшов довгі роки!

Кай запросив на майбутню виставку всіх своїх друзів, знайомих і колег. Матері теж написав, щоб вона прибула телепортом і взяла участь у тріумфі сина. Викроював і час на картину, яка мала стати головною прикрасою виставки – портрет Лари Ар-Ніл. Щоб не тягнути таку поважну особу в свою скромну квартиру, випросив у Лиса одне з приміщень і влаштував там майстерню.

Втім, перевертень був тільки радий такому повороту. Так він отримав законну можливість перебувати поруч з дівчиною під час позування і розважати її розмовами.

Вейд, який складав мені компанію під час цих тортур, давився сміхом, дивлячись на те, що виходить у нашого художника. В’їдливо коментував, що як тільки Лара побачить результат, як її бажання допомагати просуванню молодого таланту різко зменшиться.

Зрештою, Кай, роздратований до межі, заборонив йому взагалі підходити до картини, поки він працює. Вейд, як завжди, хотів його послати і проігнорувати заборону, але ельфа підтримала Лара. Тож тепер напарник, як і я, сидів на дивані біля стіни і нудьгував.

Не можна не визнати, що я частково розуміла таку реакцію Вейда. Сама якось зазирнула через плече художника і жахнулася. Нічого спільного з Ларою, крім, хіба що, крил, портрет не мав. Та і то, крила Кай чомусь намалював рожевими, і на моє обережне запитання, чому, з виглядом знавця заявив, що цей колір найкраще підкреслює внутрішній світ моделі. Та і взагалі натуралізм у картинах не головне. Головне – той зміст, який в них закладається.

Розсудливо вирішивши не сперечатися, я цим і вдовольнилася. Але на Лару поглядала зі співчуттям. Нізащо б не хотіла, щоб подібний портрет, що зображав мене, був виставлений на загальний огляд, та ще і став головним в експозиції!

Картину Кай пафосно назвав «Втілення мрії» і урочисто продемонстрував Ларі в день напередодні виставки, сказавши, що це подарунок. Дівчина, як не дивно, була в захваті від золотаво-рожевого жаху, зображеного там.

Ми всі глибокодумно роздивлялися роботу гордого митця. Але, крім Лари, ніхто захоплення не проявляв. Це ж треба було так спотворити образ птерки!

Щоб трохи дати уявлення про те, що зображено на картині, скажу лише, що центральне місце того, що було обличчям натурниці, займав величезний дзьоб. Чесно кажучи, я б образилася! У Лари носик був маленький і акуратний, нехай і злегка загнутий донизу. Але це її анітрохи не псувало і викликало асоціації з дзьобом досить опосередковано. Кай же перебільшив всі пташині особливості дівчини. Та ще замість очей навіщось зобразив хмари у вигляді єдинорогів. Справжнісінький жах! Ну і основне місце в картині займали рожеві крила.

Скажений Лис, насилу приховуючи посмішку, з вдаваною серйозністю сказав:

– Дорога Ларо, я, звичайно, збирався просити у вас дозволу викупити цю картину. На згадку про наше приємне знайомство, так би мовити. Але тепер бачу, що просто не можу позбавити вас такого дива! Вам, безперечно, важко буде з ним розлучитися. Тож я краще попрошу вас попозувати менш обдарованому художнику, щоб він написав ваш портрет вже для мене.

Вейд відверто зареготав. Але одразу ж зупинився під осудливим поглядом Лари і демонстративно відвернувся.

– Я б з радістю подарувала вам цю картину! – з чарівною посмішкою заперечила птерка у відповідь на репліку перевертня.

– Ні-ні, що ви! Цей шедевр має належати тільки вам! – поспішив заперечити Лис і завів розмову на іншу тему, поки йому не нав’язали злощасну картину.

Потім Лара з Каєм почали бурхливо обговорювати цінову політику. Дівчина подбала про те, щоб на виставку прийшов весь вищий світ Барміна, а також представники посольських делегацій. А це дуже заможні особи. Тож, на її думку, не варто було соромитися.