Глава 24.1

ГЛАВА 24

Тиха розмова, яку вели за кавою Вейд, Ліс і Ріаган, негайно припинилася, щойно я з’явилася у дверях вітальні. Мабуть, щось у моєму обличчі змусило занепокоїтися, раз коханий одразу підвівся і підійшов. Обережно підняв за підборіддя і зазирнув в очі.

– Все настільки погано?

Я слабо посміхнулася.

– Скоро сам зможеш про це судити.

Вейд підвів мене до дивана і допоміг там влаштуватися. Потім сів поруч, даруючи свою безмовну підтримку. Вражений вигук Ріагана змусив усі погляди звернутися на нього.

– У тебе на грудях… Це ж!..

Я машинально стиснула рукою медальйон. І він яскраво спалахнув, що остаточно добило темного ельфа. Його очі настільки розширилися, що за інших обставин я б навіть знайшла це кумедним.

– Ленора… Ти?.. – договорити він не зміг.

– Іласейд, – тихо виправила я. – Насправді моє ім’я Іласейд. Княжна Тадаран.

Запанувала тиша, під час якої всі перетравлювали почуте. Першим оговтався Вейд.

– Але ж Ріаган, здається, говорив, що княжна загинула. І називав інше ім’я.

– Він говорив про мою матір. Втім, і її мертвою вважали помилково, – відгукнулася я і з сумом додала: – Принаймні в ті роки, коли поширилася звістка про її смерть.

– Невже Аоталю вдалося всіх обдурити?! – нахмурився дроу, який трохи прийшов до тями.

– Швидше, обдурили його, – куточки моїх губ піднялися в подобі посмішки. – Він донедавна, як і всі, вважав, що моя мати загинула, стрибнувши з обриву в Чорній Ущелині.

Весь вигляд Ріагана зображав німе запитання.

Продовжуючи стискати в долоні медальйон так, наче він надавав додаткових сил, я почала зачитувати їм лист матері. Звісно, лише ті моменти, які стосувалися головного. Про віщі сни і душевні переживання мами воліла промовчати. Особливо хотілося приховати епізод з ельфійською жіночою традицією щодо обранця. Але і того, що було сказано, вистачило, щоб усі впали в ступор.

– Отже, ти законна спадкоємиця князівства Тадаран, – повільно промовив Лис, пильно вдивляючись у моє обличчя. – Мало того, обраниця їхньої богині!

– Виходить, що так, – глухо сказала я.

– Ленора!.. Тобто Іласейд, – почав було Ріаган, але я зупинила його помахом руки.

– Називай мене як і раніше. Розкривати все це комусь іще, крім вас, я не маю наміру.

Темний ельф скинувся.

– Але ж це неправильно! Ти маєш попросити допомоги в інших темно-ельфійських кланів! Повернути собі законний статус! Для багатьох Аоталь Тадаран як кістка в горлі. І вони з радістю вхопляться за можливість його позбутися! Мій батько в тому числі. Він прибуде до Барміна вже завтра. Я міг би тебе з ним познайомити. І тоді...

– Ні! – я рішуче його перервала. – Мені не потрібен княжий титул. І я не збираюся вступати в боротьбу за владу.

– Тобто, ти дозволиш узурпатору, вбивці своїх рідних, спокійно жити далі? – примружився Ріаган. – Допустиш, щоб твій народ і далі жив у страху? Ти хоч знаєш, що цей мерзотник творить на землях клану Тадаран? Тамтешні дроу навіть тікати намагаються. Але їх ловлять і піддають катуванням, щоб привести до покори решту.

Його слова боляче впивалися в саме серце. Я чомусь не дивилася на ситуацію з цього боку.

– Крім того, ти обраниця Дволикої! – продовжував свою палку промову дроу. – Ти покликана захищати свій народ! Але замість цього хочеш від нього відмовитися?

– Ріагане, замовкни! – процідив Вейд, бачачи, яке сильне враження справляють на мене слова темного ельфа.

– Ні, він має рацію, – тихо заперечила я. – Раніше, коли я майже нічого не знала про своє минуле, могла собі дозволити не думати про такі речі. Але тепер...

– Я тобі допоможу! – гаряче вигукнув Ріаган. – Можеш в цьому не сумніватися!

Тут почулося демонстративне кахикання Скаженого Лиса.

– Дещо ви, мабуть, забули. Або вирішили списати з рахунків, як нікчемну дрібницю. А даремно! Аоталь Тадаран навряд чи захоче розлучатися з владою. Як тільки він зрозуміє, що Ленора становить для нього загрозу, то навіть вагатися не стане. Спробує її знищити. Мало того, зараз є й інші важливі питання, для вирішення яких, власне, і зібралися тут всі ці дипломати. На носі війна з орками. Наскільки я розумію, наш імператор хоче домогтися того, щоб навіть темні ельфи виступили на боці Мадарської імперії.

– Так і є, – злегка знітився Ріаган. – І майже всі клани схильні підтримати вашого імператора. Вагаються лише три клани, включаючи Тадаран. Але, гадаю, вони просто бажають виторгувати собі більше привілеїв.

– Але якщо зараз темні ельфи вплутаються в міжусобицю, про їхню допомогу у війні навряд чи йтиметься, – продовжив Скажений Лис. – Аоталь Тадаран змушений буде зосередитися на обороні свого князівства. Ті, хто вирішить підтримати Ленору, теж не будуть розпорошувати свої сили. Інші ж клани, бачачи таке, побояться, що можуть і їх випробувати на міцність, якщо вони відправлять частину своїх сил на допомогу людям. При такому раскладі ні про які домовленості кланів дроу з Мадарською імперією і мови не буде. Та і світлі ельфи можуть занепокоїтися. Порахувати, що дроу щось готують проти них під прикриттям внутрішніх конфліктів. І теж не захочуть себе послаблювати. Скажу більше. Якщо імператор зрозуміє, хто є причиною зриву мирних переговорів, йому легше буде усунути перешкоду, – він красномовно поглянув на мене.