Глава 20.1

ГЛАВА 20

– Сподіваюся, ти все ж таке приймеш запрошення до моєї ложі? – з надією запитав Ріаган.

– Не думаю, що з мого боку розумно сидіти поруч з темними ельфами, – заперечила я. – Якщо раптом князь Тадаран почне ставити запитання щодо мене, то нехай думає, що я жила і виховувалася далеко від дроу. І що моя схожість із жінкою з його клану – чиста випадковість. Як і вважає, що наше з тобою знайомство відбулося виключно на ґрунті дружби з Вейдом. Власне, так воно і є.

– Може, ти і права, але… – Ріаган явно волів би втрутитися в разі можливих зазіхань з боку Тадарана.

– Якщо ти так вже хочеш заповнити свою ложу гарними дівчатами, – встряв в розмову Шалений Лис з іронічною посмішкою, – то буду вдячний, якщо дозволиш моїм супутницям спостерігати за виставою звідти.

Ми всі з однаковим здивуванням витріщилися на перевертня, до якого якраз поспішали дві його супутниці. Дівчата дійсно були гарними і навіть більш-менш пристойно вдягнені. Те, що Лис з якоїсь причини більше не хоче їх бачити поруч з собою, здивувало. Навіщо тоді взагалі сюди притягнув?

Припущення, що раптом виникло, спочатку здалося неймовірним. Але чим більше я згадувала вираз обличчя перевертня при погляді на Лару Ар-Ніл, тим сильніше розуміла – так і є. Скажений Лис не хоче, щоб птерка бачила його в такій компанії. Все це настільки не схоже на звичну поведінку перевертня, що залишалося дивуватися. Зазвичай йому було байдуже, хто і що про нього подумає!

– Гаразд, – пробурмотів Ріаган, нехай і без особливого бажання.

Самі дівчата, коли їм оголосили про те, що вони будуть знаходитися в іншій ложі, навіть не подумали ображатися. Навпаки, радісно перезирнулися і одразу ж почали фліртувати з Ріаганом. Влаштувавшись по обидва боки від нього, підхопили під лікті і потягли до зали.

Лис посміхнувся, спостерігаючи за цією сценою. Потім привітно помахав нам з Вейдом рукою, запрошуючи до своєї ложі. Почекавши, поки до нас приєднаються Марібет і Кай, ми рушили за ним. Арлін з Габріелем мали сидіти в загальній залі – на елітні квитки редакція, зрозуміло, не розщедрилася.

Ложа Скаженого Лиса знаходилася навпроти тих, де розмістилися ельфійська і птерська делегації. Так що було зручно за ними спостерігати. Втім, як і їм за нами. Мені доводилося докладати чималих зусиль, щоб зберігати незворушний вигляд і не показувати, що увага з боку князя Тадаран сильно напружує.

А він прямо-таки не зводив з мене очей. І від виразу його обличчя мороз пробігав по шкірі. Щоб це припинити, я зобразила здивовану посмішку і підняла брови.

Темний ельф все-таки відвернувся і заговорив з супутниками та представником губернатора, що його супроводжував. Але раз у раз, навіть не дивлячись у той бік, я відчувала на собі пронизливий погляд і здогадувалася, кому він належить.

Не менш пильно дивився на мене і дроу, який сидів праворуч від Аоталя Тадарана. І, мабуть, він лякав не менше, ніж голова клану.

Високий, худий, як жердина, з довгим гострим носом і пронизливими світлими очима. На тлі смаглявого обличчя і смоляно-чорного волосся такий колір виглядав особливо моторошно. Блідо-блакитні очі завдяки переливам відтінків, характерним для ельфів, часом ставали зовсім білими. Треба буде потім поцікавитися у Ріагана, хто це такий.

Я змусила себе відволіктися від думок про дроу і звернула увагу на переглядання Лиса і птерки. Дівчина повинна була виступати наприкінці вистави, тому зараз знаходилася серед глядачів.

На неї багато хто витріщався, і вона виглядала трохи зніяковілою. Що, втім, не заважало кидати довгі задумливі погляди в бік нашого невгамовного перевертня. Він же безсоромно підморгував їй і посилав сліпучі посмішки.

– Припини це неподобство! – прошипіла я врешті, штовхнувши Лиса, який сидів ліворуч від мене, в бік. – На тебе вже всі птери дивляться наче вовки!

– Хіба я роблю щось непристойне? – безтурботно запитав перевертень. – Та і тут багато хто намагається привернути до себе увагу цієї красуні! Хто ж винен, що у мене виходить краще?

– Ось дограєшся ти! – буркнула я.

– Хіба я граю? – він закліпав віями.

Я лише махнула рукою, розуміючи, що слухати розумні аргументи він точно не стане. Зі співчуттям подивилася на Ріагана, який перебував під активною атакою відразу двох дівчат, далеких від поняття скромності. Бідний дроу вже явно шкодував, що погодився взяти їх у свою ложу. Але назад тепер не повернеш.

Марібет і Кай тим часом жваво обговорювали майбутню виставу, присвячену дружбі різних рас. Обговорювали акторів, які будуть у ній грати, і те, наскільки вони підходять на обрані ролі. І звідки тільки такі подробиці знають, аж до сюжету та імен персонажів? Вочевидь, даремно часу не гаяли, гуляючи серед гостей і слухаючи розмови!

– До речі, – Марібет вшанувала увагою і мене, – ми бачили, як ти підходила до птерки. Автограф, звісно, взяти не здогадалася?

– Ні, – я знизала плечима.

– Так я і думала! – вона зітхнула. – Такий шанс втратила!

– Не хвилюйся, я тобі дістану її автограф, – втрутився в розмову Скажений Лис, багатозначно посміхаючись.

– Та тебе до неї і на сто кроків більше не підпустять! – заперечила я.