Глава 10.1

ГЛАВА 10

На четвертий день я вже достатньо зміцніла, щоб вставати з ліжка і ходити по кімнаті. Хоча все ще швидко втомлювалася, і Арлін не дозволяла робити це довго.

Але принаймні я могла іноді виходити на балкон і сидіти там на свіжому повітрі разом з подругою або Ріаганом і пані Мідіган, які мене відвідували.

Решта забігали ввечері після роботи, але надовго не затримувалися. Вейд всіх швидко виганяв, заявляючи, що мені потрібен відпочинок.

Взагалі за останні дні ми ще більше зблизилися. Нехай навіть ніхто з нас не говорив ні слова про це і не намагався перейти межу, але я інтуїтивно відчувала.

Єдине, що засмучувало, так це те, що Вейд продовжував вдавати, що ми тільки друзі. Ага, друзі! Спимо в одному ліжку, обійнявшись, і я дуже красномовно відчуваю іноді, як його тіло на мене реагує. І скільки у нього витримки, що навіть не намагається чіплятися!

Чи хотіла я, щоб наші стосунки перейшли на новий рівень? Та не те слово! Але ж не можу сама нав’язуватися! У мене все-таки є гордість.

Ріаган же, мабуть, вирішив діяти на виснаження. Приходив до мене як на роботу, просиджуючи по кілька годин. Арлін злилася і ледве приховувала своє ставлення до нього.

– Ну чого він сюди таскається?! – завела вона звичну пісню і сьогодні, варто було темному ельфу, нарешті, піти.

– Взагалі-то Ріаган за мене хвилюється, – ліниво сказала я, не бажаючи продовжувати цю тему.

– У нього що інших справ немає? До речі, його сюди послали, щоб підготувати приїзд делегації клану, – похмуро промовила вона.

З наших розмов Арлін дізналася про Ріагана все необхідне, щоб використовувати тепер проти нього.

– Думаю, він встигає робити і те, і інше, – незворушно відгукнулася я. – Слухай, ти ж сама казала, що Вейду не завадило б приревнувати!

– Так на нього це щось не діє! – зітхнула Арлін. – Швидше, навпаки!

– Послухай, давай я з Вейдом сама розберуся, – нарешті, відрізала я. – Від чужого втручання буде тільки гірше.

– Щось я не бачу, як ти з ним розбираєшся! – заперечила подруга. – Це взагалі не вкладається в голову! Спите в одному ліжку – і нічого! У нього що, якісь проблеми в цьому плані?

Я мало не похлинулася зміцнювальним відваром, який якраз пила, влаштувавшись на ліжку. Закашлялася, з обуренням дивлячись на Арлін. У цю мить сильно шкодувала, що розповіла їй про те, як проходять останнім часом мої ночі.

– А, на твою думку, він має на мене накидатися, наче звір? – обурено запитала я.

– Ще скажи, що тобі самій цього не хотілося б! – пирхнула подруга.

Я відчула, як до щік приливає рум’янець, і поспішила зробити ще один ковток терпкої гидоти. Арлін уже відкрила рота, щоб продовжити, коли пролунав стукіт у двері.

– Якщо це знову твій дроу заявився під приводом, що забув щось, я йому точно все висловлю! – з роздратуванням вигукнула дівчина.

Вона підхопилася на ноги і з грізним виглядом попрямувала до дверей спальні.

Я подумки побажала, щоб це виявився не Ріаган. А то з подруги насправді станеться влаштувати скандал. Здається, Арлін серйозно намірилася найближчим часом влаштувати моє особисте життя з Вейдом. Мабуть, спілкування з Марібет не минулося просто  так. А темного ельфа ця доморощена сваха сприймає як перешкоду. Мабуть, енергію, яку зазвичай спрямовує на роботу в редакції, дівати нікуди. От і знайшла собі підхожу, на її думку, ціль.

Не скажу, що підтримка подруги в тому, чого хотіла б і сама, була така вже неприємна. Але все ж таки я воліла б розібратися в усьому сама.

Почувши з вітальні знайомий глузливий голос, спочатку не повірила своїм вухам. Так і не донісши чашку до рота, розширеними очима витріщилася на двері спальні.

Через кілька секунд у них увійшов ніхто інший, як Скажений Лис. Він чарівно посміхався і тримав у руках букет квітів і пляшку вина.

За перевертнем слідувала Арлін. І очі у неї були не менш круглими, ніж у мене. Роблячи мені гримаси з-за плеча перевертня, вона явно намагалася запитати, якого дідька він сюди приперся. Але я і сама хотіла б це знати!

– А ось і наша хвора! – життєрадісно заявив Лис.

Він безцеремонно пройшов всередину, не чекаючи запрошення. Потім розвернувся до Арлін, яка постаралася надати обличчю незворушний вираз, і вручив їй квіти.

– Постав їх у воду, красунечко! – проворкував він і підморгнув.

І коли Арлін, дещо ошелешена, повернулася до дверей, щоб виконати його вимогу, він ще й по задній частині її шльопнув. Бідна подруга мало не впустила букет, з обуренням поглянувши на нахабу. Але, побачивши його променисту посмішку, стримала в собі те, що хотіла сказати.

Ех, уявляю, що мені доведеться вислухати, коли Скажений Лис піде! Арлін, звісно, перевертень по-своєму подобається, але як ще одного мого залицяльника вона його точно не сприймає. І підхожим для мене точно не вважає.

Коли двері за моєю подругою зачинилися, Лис, як і раніше тримаючи в руці пляшку, наблизився до ліжка і відібрав у мене чашку з відваром. Понюхав і, поморщившись, поставив на тумбочку.