6.2

Потім йому обрали дружину. Спадкоємець не мав права вступати на трон неодруженим.

Нареченою стала  дочка короля нічних ельфів. 

За нею Елвіалу довелося їхати ледь не за тридев'ять земель, на інший бік Країни Лісів, за Мерехтливі гори.   

Але він поїхав – такий закон. За традицією, його супроводжував середній брат – Аівір.

Зараз Елвіалу тридцять. І ось уже шість років він  гідно  дбає про  ельфійське місто.

Аівір  мріяв про трон з раннього віку.  Не без допомоги батька.

Той був впевнений, що  середній син   краще  підходить на роль короля, бо  в нього  більше потрібних якостей: відвага, амбіції, бажання розширити володіння. Тобто забрати собі нічийні землі –  Снігову пустку,  яка  розташована в центрі Мерехтливих гір,  і на яку задивлялися не тільки ельфи. 

Елвіал же не хотів вплутуватися в суперечки за  сумнівні  території. Він мудро вважав, що ельфам і своїх достатньо. Їх землі  обширні і  родючі, але пустують, оскільки вищих озерних ельфів не так вже й багато.

Аівір почав потай замислюватися над тим, як здобути владу законним способом, щоб не нашкодити своєму народові і не порушити священні традиції.  

Адже він – ельф і, отже, головне для нього – не власні бажання, а благополуччя міста. 

І він би зумів зробити для Дольвена набагато більше, ніж мовчазний і стриманий Елвіал.

Зрозуміло, ні король, ні королева відкрито не схвалили б плани Аівіра.    А ось в особистих розмовах...  

Другий син замість першого?  Та яка різниця, якщо не буде порушено стародавній закон.

Батьківська любов, безумовно, важлива. Але головне те, що краще для самого міста. Тож, у справах добробуту й процвітання, інколи слід стримувати зайві емоції.

Айвелу ж доводилося метатися від одного брата до іншого, він любив обох однаково. 

Але, звісно, ближчим йому був Аівір, поруч із яким він виріс, з яким ділив свої перші враження про життя. 

З дитинства Айвел чув міркування брата про те, що в нього б краще вийшло керувати містом, ніж у Елвіала. 

І майже повірив, що це правда.  

І незабаром вони вже жартома обговорювали те, як можна отримати владу, нічого не порушуючи.  

– Ну от, припустімо, станеш ти королем! – сміявся Айвел, – Без дружини?

– Дружина – то справа друга, – фиркав на це Аівір.

– З будь-якою не одружишся! 

– А я візьму собі Мілету. Вона дуже гарна й ніжна.  Елвіал не хоче бачити, наскільки красива його дружина. Зате іншим це чудово видно...

– Мілета тобі подобається?

– Вона  красивіша за багатьох наших жінок. Чи як?

– Не знаю... Адже вона родичка. Я  такого  і  у думках не тримаю...

– Умовно родичка.

Навіть братові Аівір не зізнався б у тому, що з дружиною Елвіала його вже давно пов'язують близькі стосунки. 

Вони почалися чи не одразу, як вона прибула в Дольвен, щоб вийти заміж.

Пристрасть спалахнула з першого погляду. 

Спочатку закохані дотримувалися пристойності та ховали  свої почуття. Але надовго їх не вистачило.

Величезну роль зіграв і той факт, що Елвіал мало цікавився своєю дружиною. Спали вони в різних кімнатах.

Молодшому братові Аівір довіряв, але все одно боявся, що той не втримає таку небезпечну таємницю у своєму серці, тому нічого не розповідав.