3.2

– А де... Ольга... ця... Іванівна? – Таїс ледь не забула ім'я хазяйки.

– Вона не прийде. Справи невідкладні! Знаєш, як буває? – весело підморгнув він.

Таїс розгубилася.

– Але я...

–  Якісь проблеми?

Таїс не дуже хотілося зізнаватися в тому, що заходити в чужу квартиру з незнайомим чоловіком – якось не дуже. 

Точніше, навіть, дуже не в її звичках. 

Скільки всяких  поганих історій  вона чула!  Містечко її рідне, хоч і загалом спокійне, але неприємні пригоди інколи трапляються.

А з іншого боку... У нього ключ від кодового замку і від квартири. 

Родич? Син, наприклад? Хазяйка затрималася з якоїсь причини, і він люб'язно погодився допомогти.  

А  кав’ярня? Ну і що з того? І не такі збіги бувають!

– Не довіряєш? – співчутливо запитав красунчик, – Тоді постій тут, подумай.  Тільки в мене часу небагато.  Тож думай швидше.

Він увійшов до квартири, залишивши двері відчиненими.

Увімкнув світло в передпокої і зник у надрах кімнат.  

Таїс струснула головою, потім усе  ж таки вирішила зазирнути.  

Раптом щось, заволає так голосно, що весь під'їзд почує. А дівчина навпроти –  вже точно. 

У короткому житті Таїс траплялася пара неприємних інцидентів, які, на щастя, закінчилися добре. Тільки довіру до чоловіків було не те щоб втрачено, але злегка підірвано. 

Деякі з них  чомусь вважають, що якщо дівчина не дуже приваблива, то вона  на будь що  згодна. З ким завгодно...

Але  цей тип жодної підозри не викликає. Хіба що зустріччю в  кав’ярні. 

Таїс обережно ступила в передпокій. 

Планування типове. Просторий коридор.  Двоє дверей – праворуч і одні ліворуч: вітальня і спальні.  Потім ванна кімната  і кухня. 

Не знімаючи взуття, дівчина прошмигнула в кухню.

Кухня невелика, компактна. Шафа, плита, стіл, холодильник. 

Ну так, квартира частково мебльована. Як і  було написано в об’яві. 

– А, таки наважилася! – усміхнувся красунчик, розсуваючи  строкаті  штори, – Поглянь-но, який дивовижний краєвид із вікна відкривається!

Краєвид  і справді  був привабливим. Центральний міський проспект, залитий барвистими  огнями реклам  – у всій своїй пишноті. 

–  Подобається?

–  Непогано, – Таїс трохи зніяковіла.

Надто вже гарний хлопець. Просто очей не відірвати!

– Тоді давай подивимося спальні та вітальню...

Спальні виявилися приблизно однаковими за розміром.  

Таїс уже вибрала ту, в якій житиме сама.

– Ходімо, балкон покажу! Він засклений, між іншим!

Через відкритий балкон квартирою пронісся протяг.

Вхідні, відчинені навстіж двері, зачинилися з таким гуркотом, що стіни затремтіли.

Таїс здригнулася. У грудях несподівано утворився клубок льоду, і усе навколо раптом зробилося якимось… нереальним, чи що. 

Ніколи раніше не  бувало в неї  такого дивного  відчуття.

– То що  скажеш? – запитав красунчик.

– Добре. Квартира підходить, –  відповіла Таїс, гарячково тремтячи і спиною рухаючись у бік коридору, ближче до вхідних дверей, – Ми  вдвох будемо тут жити.  З подругою... Подруга не змогла прийти... Але я скажу їй, що квартира гарна...

–  Гарна? Шикарна! – засміявся красунчик.

Таїс вперлася спиною в одвірок і вже почала намацувати засувку замка.