Розділ 1.1

Хто не любить ельфів? Хіба що той, хто нічого про них не знає.

Якщо вірити легендам, – а інших джерел немає, – ельфи високі, красиві до нестями   і мають неперевершену магію.

Живуть вони, звісно, в чарівних світах. 

Природа там чудова, а душа купається в тремтливих променях заходу сонця, наче в безкрайньому океані тепла і світла.    

І золоті палаци в них є.  А навколо палаців розкинулися густі ліси, де вирують сонячні водоспади  і бродять дивовижної краси тварини.   

Зрозуміло – це всього лише один із варіантів, але Таїсії він подобається більше за інші.  

Адже існують легенди, в яких ельфи – просто крихітні істоти з крильцями.  П'ють нектар,  пурхають над квітами наче метелики – і ніякої тобі чуттєвої таємниці. 

А ще дехто уявляє їх потворними істотами, злісними і небезпечними, які мешкають у глухих, недоступних лісах, у печерах під гнилими болотами.

Ні, обидва ці варіанти зовсім нічого не варті!

Таїсія впевнена, що знає про ельфів усе. У всякому разі, будь-яку інформацію, доступну в інтернеті, вона вивчила досконально.  

І навіть книжку подумує про ельфів написати. Не наукову, звісно, а художню. Про велике і красиве кохання...

Ельфами Таїсія, або просто Таїс, як кличуть її всі близькі, захопилася років у десять після перегляду популярних фентезі фільмів.  

Захопилася не на жарт, захопилася палко, з азартом, з усією дитячою щирістю і безпосередністю.

Усі говорили, що з роками це минеться, але нічого так і не минулося.  А зробилося ще сильнішим.   

Тому що мрії, яким Таїс віддавалася, з віком стали набагато яскравішими.

Адже їй скоро вісімнадцять.  Через кілька тижнів виповниться, якраз перед зимовим сонцестоянням. 

Звичайні чоловіки Таїс мало цікавили. 

Вона, звісно, розглядала їх уважно, намагаючись відшукати омріяні ельфійські риси, хоча й не цілком розуміла, якими вони мають бути, ці риси.

І що довше дивилася на чоловіків, які її оточували, то чіткіше усвідомлювала: всі вони безнадійно далекі від того ідеалу, який кличе її із солодких мрій про кохання.

Але ж є припущення, що ельфи, нехай і дуже рідко, все ж відвідують світ людей. 

Таїс чекала, вірила і сподівалася на те, що станеться диво, що неприступні стіни людського існування впадуть, і перед нею відкриється широка сонячна дорога до щастя. 

Або, може, це буде вузька, весела стежка в заповідному лісі...

– Ти фанатичка, чесне слово!  Поглянь-но краще, який чудовий екземпляр розмістився он там, у куточку!  За фальшивою пальмою! Бачиш? – з придихом говорила задушевна подружка Діна, косячи очима за крайній столик.

Діна взяла в руку чашку з кавою і витончено відстовбурчила пальчик із наманікюреним нігтиком. Виключно для театральності. 

Подруга обожнює справляти враження на оточуючих і завжди дивиться на всі боки, щоб не пропустити нікого, гідного уваги.

До того ж, вона до біса приваблива.  Висока, з дивовижною фігурою і оксамитовими темними очима. З красивим, рухливим обличчям, променистою посмішкою і рудувато-русявими кучериками, що кокетливо прикривають її лоб і рожеві щоки.

Діна знімається в місцевій рекламі. Вже рік вона  щосили намагається пробитися у великий модельний бізнес.

І мужики липнуть до неї немов мухи до меду.

А ось Таїс вважає свою зовнішність посередньою і завжди відчуває себе в ролі тієї самої не красивої подруги... 

Шановні читачі! Історія майже дописана, залишилося декілька розділів, тому викладатися буде без затримок. Дякую за  коментарі і вподобайки!