Глава 2

Коли у великій студійній залі настала тиша, Мішель голосно заявив:

- У мене до вас, найприємніша звістка!

– До нас їде ревізор! - пожартував Артур, від чого отримав тичок у бік від Великопольського.

– Ревізор уже тут! - Сандерс так зиркнув на обох, що Артурчик надалі вирішив мовчати.

Всі уважно слухали, лише головний редактор Дар'я перебувала в задумливому стані. Так відбувалося щоразу, варто було їй побачити Нікітіна. Почуття все змішувалися, у голові панував безлад.

Вона й заміж вийшла, щоб забути його. Але спільна робота не залишала шансу. Скільки разів вона поривалася все кинути та поїхати. Тільки це були лише мрії. У ті дні, коли вона не бачила свого оператора, здавалося, важко було дихати, не вистачало повітря, світ ставав порожнім. Але тільки він з'являвся і Дарина могла глибоко зітхнути, повертаючи фарби у життя.

Звідкись з далекої до неї долинув шум загального захоплення. Вона спробувала зосередитись.

- Об’єднаємо корисне з приємним! – говорив Мішель. - На Мальдівах з вами працюватиме психолог.

"Які Мальдіви? Про що це він? Я, здається, пропустила все найцікавіше!" - прокинулася від схвильованих думок Воронцова.

Народ шумів, сипалися питання, до неї поступово, як крізь туман, дійшов сенс усього, що відбувається. Дар'я, зібравши думки в купу, спробувала зосередитися на словах інвестора.

"Про що він говорить, нісенітниця, якась!"

- Пане Сандерс, - у неї, нарешті, прорізався голос. - Ви хочете всю верхівку "Екстріму" відправити на тиждень на Мальдіви?

- На п'ять днів, - уточнив Мішель.

- Але це не розумно, чи залишати всю студію без керівництва! – обурилася Дарина, погано розуміючи, що діється.

- Дар'я Андріївно!

Інвестор підійшов і нахилився до неї.

- Ваша справа виконувати накази начальства, а не обговорювати їх.

- Пане Сандерс – анітрохи не зніяковіла вона й продовжила таким же тоном, що не терпить заперечення. - Психолог із нами може попрацювати і тут! Та й ні до чого він нам!

– Ви рейтинги своєї передачі давно переглядали? – парирував на це інвестор. – Популярність шоу падає з кожним днем!

- А до чого тут колектив? – не здавалася Дарина.

У той момент, коли решта завмерла в переляканому очікуванні. Розмовляти таким тоном із головним інвестором дозволялося лише Стерві. Хоча, існувала думка, що вона і з самим президентом компанії спілкувалася б так само. Дар'я ніколи не дотримувалася ні чинів, ні регалій, і їй це сходило з рук. Чи за гарні очі, чи за величезний талант.

- Якраз ваш колектив, яким ви так чудово керуєте, і потребує психологічного зцілення! - Вимовив ці слова Мішель з великою часткою сарказму.

Ні для кого не було секретом, що у самому колективі завжди панувала ворожа атмосфера. Хтось рвався до влади, підгортаючи під себе всіх довкола, а хтось намагався цю владу утримати.

- Зцілюйте нас на місці, - знизала плечима Воронцова. - До чого Мальдіви?

– Тут уже було! - знову кинув злісно Мішель і додав вже примирливо:

- Дар'я, ти хочеш запитати: Навіщо цей атракціон нечуваної щедрості?

Вона ствердно посміхнулася.

- Нема чого, я так хочу! Ще питання є?

– Є! - не вгавав Воронцова. - Хто керуватиме "Екстрімом" у нашу відсутність?

Під час їхньої суперечки народ сидів, як заворожений. Всіх дивувала її поведінка і цікавило одне питання: що таке з Дар'єю, це ж халява?! Який дурень відмовиться від халяви?

– А поїдуть не всі, є лише 10 путівок, вирішуйте самі, чи кидайте жереб. Як вам завгодно.

- Жереб не потрібен, я залишаюся, - різко заявила глав ред і зібралася була вже на вихід.

Працівнички шоу вже поглядали на Дарину з подивом. Їй було начхати, вона зараз готова була, всупереч здоровому глузду, навіть із Мішелем сперечатися. Аби виявитися подалі від Нікітіна. Одна справа працювати десь поряд в одній студії, але зовсім інша – відпочивати. Чи вдасться тримати в руках свої почуття?

- Не вийде, Дар'я Андріївно, це мій подарунок вам на весілля. Весільна подорож, так би мовити.

- У весільній подорожі я волію бути віч-на-віч з коханим чоловіком, - не здавалася Стерва.

– У вас буде окремий номер! – практично заспівав останню пропозицію інвестор

- Але… - навіть не збиралася на цьому зупинятись Воронцова, продовжуючи суперечку.

- Досить! – не витримав Сандерс, перервавши її. - Дар'я, я почув, що ти хотіла сказати. Не забивай свою розумну голову пустим!

Він говорив таким тоном, що краще було б промовчати у відповідь, що вона й зробила.

- А якщо в когось немає закордонного паспорта? - несподівано брякнув Березкін.

- Той лишається вдома! - зареготів у відповідь Мішель.

- Артур у тебе що, немає закордонного паспорта? - зсунув брови директор Єршов.

- Є, я так, просто… - злякався Береза грізного погляду.

 - На цьому збори закінчено, - інвестор розвернувся до виходу - Я чекатиму вас в аеропорту завтра вранці, я орендував приватний літак.

Дарина тільки підняла одну брову, саркастичний вираз так і залишився на її обличчі. Вона розслабилася, сперечаючись із Сандерс і була зовсім приголомшена впіймавши на собі погляд зелених очей.

Її кинуло у жар, цей погляд притягував, як магніт. Вона не могла відвести зір. Дарина раптом відчула, що вона жива, що поруч із ним їй не все одно, що буде далі, світ починав повертатися. Вона щоразу набувала здатності мислити, відчувати, дихати. Вона поверталася до життя.

Весь час її суперечки з інвестором Ростислав не відводив від неї погляду, намагаючись заглушити цей непрохідний біль у серці.

З видавництва Дар'я з Фімою вирушили до моргу, а потім до ДАІ, вирішувати питання з приводу розбитої машини. Дар'я була мовчазна, жах від того, що хтось розбився на її машині, приводив її у стан шоку. Це був автомобіль, який вони купили із Ростиславом.

"Ну, ось, і його більше немає"  - залагодивши справи, поїхали додому.