Рішення

Медея переглянула весь свій родовід, і знайшла бабусю, яка жила в іншому кінці міста. Це мав бути, на думку дівчини, хороший прихисток для них з Корвін на деякий час, поки взагалі не втечуть. Це вона вирішила остаточно після того, як Корвін розповів про інших дітей з дитячого будинку, про побічні ефекти експерименту. Діти ставали неврівноваженими, їхні тіла деформовувались в нелюдській подобі. Вони ставали горбатими, дикими зброями для вбивств.

"– Мене врятувала наша мама, коли обрала мене. – сказав Корвін.

– Якщо він справді хоче тебе повернути, то не  будемо зволікати. "

– Мамо, можна тебе на пару слів? – спитала Медея. Мама тоді була у вітальні, роздивлялася величезну кількість коробок, в на дворі була вантажівка. – Що ти робиш?

– Допомагаю Ліваю розібратися з речами. .– вона розкладала сорочки Лівая по різних купах одягу.

– Мені це не подобається. – рішуче вимовила Медея.

– Що, доню?

– Мені не подобається Лівай і те, що він буде жити з нами.

– Чому?

– Він людина, здатна творити страждання. 
– Послухай, я розумію, ти не можеш так швидко звикнути до Лівая, але тепер ...
– Мамо, Корвін його боїться, ти хоч знаєш, що цей покидьок з ним робив, коли він був в дитячому будинку?! 
Почувся ляскіт від удару маминої долоні по щоці дівчини. Медея просто торкнулася місця, де поступово з'являлася червона пляма. Матір в ту ж мить отямилася, та її обличчя було нахмурена та сумне одночасно.
– Пробач, доню. 
– Я тебе зрозуміла. – дівчина розвернулася, щоб піти назад до кімнати. 
– Щоб я більше не чула, що ти його так називаєш. 
– Люба, дарма ти так! – почувся голос Лівая. – Дитині потрібен час, щоб звикнути. Будь ласка, не хвилюйся, наш малюк хоче спокою.
Медеї було гидко від такого видовища. Вона вирішила остаточно, вони тікають.