Чорний олівець

Медея забрала Корвіна зі школи. Як для першого класу, він старанно вчився, а його улюбленим уроком було читання, "Дякувати коміксам!", думала собі дівчина. І малювання було його сильною стороною.

Вже вдома Корвін ліг на своє ліжко і міцно заснув. Ще цю звичку із садочка буде важко позбутися. "Як же я теж хочу спати в обід!" - скиглила Медея. Вона взялась в рюкзаку брата. Який же там безлад. Олівці, ручки не в пеналі, трохи пом'яті зошити і зім'яті вщент листи альбомного паперу. Медея розгорнула один з них, і їй пощастило обрати саме той малюнок, який повернув її у часу минулого року. Чоловік чи жінка, чорний олівець на хаотично розмальованому папері. Вона сподівалася, що це квітка, та очі її не підводили. Дівчина знову поринула в бажання знати, що це за чоловік чи жінка, вигадане воно чи справжнє, чи загрожує воно. Корвін настільки заморився, що не відгукувався на своє ім'я крізь сон. Вона дістала з, як відчула, бездонної сумки, ще один малюнок. 

"Шприц?" - перевірила себе Медея. Невже він був у лікаря і злякався його. Це припущення намагалося заспокоїти її. Дівчина попрямувала сходами до кухні, де мама закидувала в духову піч дві сирні піци, які можна приготувати за сім хвилин. Тримаючи малюнки в руках, Медея наважувалася спитати. Шурхіт листів викрив її серед кухонної тиші.

- Медея, ти мене налякала! - підскочила жінка. - Скоро обід, Корвін знову заснув? 

- Так, він досить втомлений. - сказала дівчина і почухала потилицю. - Послухай, мамо, ти водила Корвіна до лікаря? З ним щось трапилося? 

- Ні, чому ти питаєш?

Значить, справа не в лікарні. Можливо, вони говорили про роботу лікаря в класі? Тоді чому звону намальована ця людина?

- Та, Корвін розповідав дуже заховливу історію про лікарню. - припустила дівчина перед мамою.

- Це мабуть хтось з його друзів намагався вразити своєю сміливістю перед лікарем. Він такий чудовий оповідач! Це тому, що ти багато з ним читаєш.