Алан опритомнів від холодних крапель, що падали йому на обличчя з пошкодженої системи охолодження.
Він повільно розплющив очі.
Голова гуділа так, ніби всередині гупав молот.
Кожен м'яз відгукувався болем.
Але корабель витримав удар.
Він уцілів.
Насилу відстебнувши ремені безпеки, Алан підвівся на ноги.
Усередині панував справжній розгром.
Погаслі голографічні панелі вкрилися павутинням тріщин.
Із понівеченого відсіку сипалися іскри.
Підлогою котилися уламки обладнання.
— Єво... Доповідь про стан корабля...
Відповідь надійшла не одразу.
У навушнику затріщав слабкий жіночий голос.
— Корпус... критичні пошкодження... Квантовий контур... нестабільний, аварійне відключення... Навігаційний модуль... знищено... Залишок заряду... вісім відсотків...
Після короткої паузи штучний інтелект додав:
— Аналіз навколишнього середовища завершено.
— Виявлено індустріальну цивілізацію.
Алан із полегшенням видихнув.
— Отже, люди...
— Підтверджую.
За мить пролунало продовження:
— Цифрові мережі...
Пауза.
— Не виявлено.
— Супутникові системи...
Відсутні.
— Електромагістралі...
Не виявлено.
— А що є?
— Зафіксовано численні джерела тепла. Основний тип енергозабезпечення — спалювання вугілля.
Алан насупився.
— Оце вже дуже погано...
Він вибрався назовні через пошкоджений шлюз.
Свіже повітря виявилося напрочуд чистим.
Пахло смолою, вологою землею та хвоєю.
Та крізь аромат лісу виразно пробивався інший запах.
Вугільний дим.
Піднявшись схилом каньйону, Алан завмер.
Удалині, за лісом, розкинулося величезне місто.
Над ним клубочилися хмари пари.
Дим десятків фабрик затягував обрій.
Небом повільно плив сріблястий дирижабль.
А десь між заводськими трубами яскраво заблищали на сонці мідні бані та шпилі.
Алан довго мовчав.
Потім ледь чутно промовив:
— Єво, увімкни режим маскування корабля лише в тому разі, якщо чужинці наблизяться.
— Зрозуміла. Успіху, командире.