Розділ 1

Гіперпростір викинув дослідницький корабель «Екскалібур-7» на частку секунди пізніше за розрахунковий час. Для космічної навігації така похибка вважалася мізерною. Але саме вона стала фатальною.

Замість спокійної високої орбіти оглядовий екран раптово заповнила велетенська сфера невідомої планети.

Вона стрімко наближалася.

— Чорт!.. Аварійне гальмування! — вигукнув двадцятидев'ятирічний пілот Алан, миттєво активуючи систему маневрування.

Пальці ковзали по сенсорних панелях із відточеною швидкістю. За сім років служби йому неодноразово доводилося виводити кораблі з небезпечних ситуацій, і досі техніка жодного разу його не підводила

Але не сьогодні.

Кабіну прорізав різкий тривожний сигнал.

На голографічному дисплеї спалахнув багряний напис:

«Критична відмова навігаційного стабілізатора».

— Ні... Тільки не зараз...

Алан спробував перевести керування на резервні системи. Корабель не відповів.

Гравітація вже захопила свою здобич.

«Екскалібур-7» невпинно летів униз.

Корпус почав вібрувати. Зовні спалахнуло сліпуче полум'я — корабель входив в атмосферу.

Алан стиснув зуби.

— Давай... Ти зможеш...

Він уже звертався не до бортового комп'ютера.

Він розмовляв із кораблем.

За роки служби «Екскалібур-7» перестав бути для нього бездушною машиною. Він знав кожен його звук, кожну вібрацію, кожне ледь вловиме клацання механізмів.

Штурвал тремтів так сильно, що ледь не виривався з рук.

Екрани один за одним згасали.

Температура корпусу стрімко зростала.

Унизу замість хмар з'явилося безкрає зелене море прадавнього лісу.

— Тримайся, дівчинко...

Удар.

Велетенські дерева ламалися одне за одним, мов сухі сірники.

Корабель зрізав верхівки вікових велетнів, кілька разів підстрибнув на кам'яних виступах, а потім зірвався в глибокий каньйон.

Метал із оглушливим скреготом розпанахував граніт.

Усібіч летіли іскри.

Останній удар виявився найсильнішим.

Корабель остаточно завмер.

...

Кілька секунд панувала цілковита тиша.

Лише потріскували розпечені листи обшивки та шипів пошкоджений контур охолодження.

Високо над каньйоном повільно кружляли сполохані птахи.

А за кілька миль звідси прокидався зовсім інший світ.

Над цегляними кварталами величезного промислового міста здіймалися густі клуби вугільного диму. Десятки фабричних труб викидали в сіре небо стовпи пари.

Широкими брукованими вулицями вже гуркотіли важкі парові екіпажі.

Поміж мідними шпилями веж велично пропливав пасажирський дирижабль, відкидаючи величезну тінь на дахи будинків.

Місто називалося Аркхейм.

Його мешканці ще не знали, що цієї ночі в навколишніх лісах зазнала катастрофи людина, яка прибула з далекого, невідомого їм світу.