27

**
Домовившись з Ейнаром про подальші дії стосовно контролю над темрявою, я сказала лишатися на ніч у нас. Все рівно годинник показував другу ночі. Краще витратити зайву годину на сон, а не на виклик таксі і пізню поїздку додому.
Утім, виспатися сьогодні мені не судилося. Це я зрозуміла, коли заграла пісня гурту Nirvana і довелося нишпорити рукою в пошуках телефона.
– Алло, - сонно мовила я, відповідаючи на дзвінок. Було ще досить рано - навіть будильник не встиг задзвеніти - я натиснула "відповісти" автоматично та майже не дивлячись, кому саме хотілося поговорити зі мною.
– Ох, доню, я знову переплутала час і розбудила тебе?
Почувши голос мами, я розплющила очі. Без окулярів навколишній світ, наче у тумані, але розслаблене обличчя Ейнара знаходилося близько і  я затамувала подих, насолоджуючись красою хлопця. Услід за тим, помітила темні кола під очима та блідий колір шкіри.
Схоже, вчорашній ритуал і проблеми з темрявою втомили його. Навіть гучна музика не розбудила.
Точно. Я вчасно згадала про дзвінок. З динаміку вже  лунав запитальний голос мами, коли вона не почула від мене відповіді.
Щоб не турбувати Ейнара,  збиралася тихенько встати і поговорити за межами кімнати, але мою спробу піднятися зірвав сам хлопець. Він обійняв мене й трохи нерозбірливо промимрив:
– Давай ще поспимо,  м?
Застигла.
Нажаль, прикрити йому рота не встигла і фразу почула мама. За пару секунд в голові  пронеслися десятки думок, але підходящого виправдання придумати не могла. Сказати, що спала у вітальні та випадково увімкнула телевізор?!
– Доню, - спокійним голосом промовила мама, - відсунь телефон від вуха.
– А? Нащо? - Перебуваючи сум'ятті,  виконала її прохання, після чого подумки дала собі ляпаса. Це був відеодзвінок. 
Ейнар, наче шостим чуттям відчув чийсь погляд й відкрив очі, подивившись прямісінько в камеру. 
Фініта ля комедіа. Ось так ми й спалилися. А я хотіла нормально поговорити з мамою, коли вона закінчить зі усіма справами та повернеться додому, а вже потім їх знайомити.
– Який гарненький! - простягнула мама тоном знавця.
Ейнар витріщився на мене з нерозумінням в очах. Я вимушено усміхнулася і нарешті відсунулася, сідаючи на ліжку. Так було зручніше розмовляти по відеозв'язку.
– Це моя мати. - І тихіше кинула: – Вибач за таке знайомство. Сама не очікувала.
Через пару миттєвостей Ейнар допетрив, що відчувається. Сонливість та бажання поспати одразу злетіли і, поки сідав поряд зі мною, швиденько привів до ладу волосся і одяг.
– Вітаю. Мене звати Ейнар. - Отак просто, з привітною усмішкою на обличчі, представився чаклун. Після чого, не забув додати, що він - мій хлопець.
– Ма...
– Твоя мама все розуміє. - З поблажливістю мовила вона ще до того, як я встигла сказати хоча б щось. – Ти вже повнолітня і цілком нормально зустрічатися з кимось. – І без переходу зосередила увагу на хлопцеві: – Мене звуть Світлана Олексіївна.
Ейнар ледь встиг  вимовити, що йому приємно познайомитися, а моя мати прийнялася засипати його різними питаннями. Скільки років? Де він працюєш? Як давно ми зустрічаємось? 
Зніяковіло прикрила очі. Я здогадувалася про потік питань від неї, але очікувала почути їх пізніше й наодинці.
Видно, Ейнара то не надто хвилювало і він, як по команді відповів:
– Мені двадцять один. Працюю вчителем в приватній школі. Зустрічатися почали нещодавно, але в майбутньому я хочу одружитися на Ксюші.
Бажання сховатися кудись посилилося. Думки Ейнара щодо одруження можна зрозуміти: виріс в оточенні,  де спочатку маєте зіграти весілля,  а услід за тим у вас налагодження стосунків. В його розумінні нормально очікувати, що наші стосунки закінчаться весіллям. Однак, ніхто не знає про майбутнє наперед і чи справді ми витримаємо разом хоча б рік.
Мабуть, в очах мами це теж виглядало поспішно. Вона серйозним тоном порадила не квапити події і для початку пройти усі періоди стосунків, пожити разом, дізнатися характер один одного та побутові звички. 
Пам'ятаючи невдалий приклад моїх батьків, я кивнула і таким чином дала знати, що прислухалася до її слів. За мого батька вона вийшла заміж зовсім молодою і обидва були палко закоханими, але з часом побут усе зруйнував. І тому маю вчитися на їх помилках і спочатку впевнетися, що у нас міцні стосунки і побудовані не тільки на пристрасті.
– Ксенія,  - вона раптом примружилася, немов щось уважно видивляючись.  – Ти в своїй кімнаті? - Після мого стверджувального кивка, ще раз перепитала: – У бабусі?
– Звичайно. - Відповіла, не розуміючи, до чого вона вела.
– І вона не проти?
– Бабуся нас підтримує. 
– А батько? Йому сказала?
Похитала головою і на її губах одразу розквітла переможна усмішка.
– Yes! Виходить, я не остання дізналася.
– Мам, я ще навіть Полі не казала.
– Полі не казала, а в одному ліжку вже спите! – Клацнула мама язиком. Тон у неї був грайливий і я знала, що таким чином вона жартує. – Але смак у тебе хороший. – І, глянувши в сторону чаклуна, підморгнула йому. – Ти сподобався майбутній тещі, Ейнаре.
– Я...дякую! – Здається це вперше Ейнар не знаходив підходящих слів і трохи зашарівся.
Ми перекинулися ще кілька незначними фразами, стосовно її роботи і мого навчання, після чого закінчили дзвінок. Ейнар поряд видихнув та спитав, чи справді він добре впорався.
– Не хвилюйся. Мама завжди підтримує мої рішення, а от батько зовсім інша справа. 
Я б хотіла їх познайомити, але, боюся,  це обернеться купою проблем. Поки немає нагальної потреби – краще уникати подібної зустрічі. Та, здається,  бачення ситуації у Ейнара було позитивніше. Він запевнив, що докладе якомога більше зусиль і отримає благословення від мого батька.
Мені б стільки впевненості. 
***

Побачивши Ейнара, який закінчив з ранковими процедурами і виходив з ванної, бабуся неабияк зраділа. А невдовзі замість сніданку ми отримали повноцінний обід на столі.
– В якості подяки. – Пояснила вона, коли ми отетеріло витріщилися на страви і не знали з чого розпочати. – Я не знаю, чи можна вважати це дивом, але після твоїх трав я справді почуваю себе добре!
Кинула швидкий погляд в бік хлопця. Мою головну біль він вилікував швидко: достатньо було дотику і слів на його мові. Проте, ніколи не доводилося бачити, щоб Ейнар обговорював з бабусею її головні болі й безсоння. А, між тим, він навіть встиг дати їй трави. 
Ейнар загадково всміхнувся і зробив вигляд, що не він являється головною причиною поліпшення її здоров'я. 
– Я просто трохи допоміг. Кажуть,  що чим довше ви п'єте трави - тим помітніше стає їхній ефект. 
***
В ліфті ми побачили знайоме обличчя і я з усмішкою привіталася, відмітивши про себе, що хлопець знову в сонцезахисних окулярах. І це не дивлячись на похмуру погоду навулиці. 
Я хотіла запитати, як в нього справи, коли помітила погляд Ейнара. Чаклун витріщився на Сержа, навіть не кліпаючи. 
– Серж, а в яку церкву ти ходиш? - питання Ейнара здивувало і мене, і Сержа. 
– Звичайну. Православну. Моя бабця вже давно її відвідує. А ти з якою метою цікавишся?
– Хочу навідатися туди. Можеш скинути адресу?
– Хіба екстрасенси вірять в бога? – риторично спитав Серж і дістав смартфон. Невдовзі телефон Ейнара повідомив про нове сповіщення. – Готово. Служба там тільки один раз на тиждень і приходить багато людей, тому, якщо не хочеш стояти десь позаду, приходь раніше.
– Гаразд. Дякую.
Ми попрощалися з ним біля під’їзду і, варто нам було трохи відійти, я не витримала й  поцікавилася настирливим бажанням Ейнара щодо відвідування церкви. Навіть в думках віра темного чаклуна в бога здавалася дивною.
Ейнар загадково посміхнувся.
– Хочу виявити паразита. 
– Нечисть? - зрозуміла його одразу, але мала деякі сумніви. – Як в церкві може завестися нечисть?
– Дріб'язок в святе місце не потрапить, а от темні істоти середнього рівня та вище зайде будь куди. Правда вони теж чутливі до церковних атрибутів чи святої води і, скоріш за все, уникатимуть їх.
– А як зрозумів щодо присутності нечисті в церкві? Ти ж ні разу там не був, тільки з Сержем балакав. 
– Аура Сержа завжди відрізнялася яскравістю, але вона була чистою і без темних плям. Хтось живиться його енергією. - І без переходу додав, що однією з тем наших перших занять по магії буде аура. Я маю навчитися бачити її, щоб розрізняти людей, магів, некромантів чи навіть демонів. 
Не сказати, що почуте зробило мене щасливою. Канікули не раніше липня, а тепер до навчання в університеті додалися матеріали стосовно магії. Скоро буду засинати з книгою в руках.