26.2

 **
Ейнар закінчив малювати коло для ритуала і, коротко зітхнувши, подивився на темне небо. Він прийшов на дах багатоповерхівки посеред ночі, замість того, щоб спати в теплому ліжку. Але нічого не поробиш. За декілька тижнів встиг зрозуміти, що Ксенії подобаються хороші й добрі хлопці, а він був повною протилежністю її вподобанням, з поганим характером і зміїним язиком. Однак, тепер Ейнар хотів прикласти якомога більше зусиль і стати людиною, яка буде гідна її кохання.
Ця метушня дійсно тільки заради неї. Він просто зробив вигляд, що його зацікавив невідомий маг. Насправді ж, будь-яке стирання пам'яті не є чимось особливим або унікальним. І причина смерті Ірини теж може бути цілком тривіальною, просто злочинець володів магією та з її допомогою підчистив усі сліди. 
Чаклун підійшов до краю даху. Звідси відкривався надзвичайно чарівний вид на нічний Київ і він дозволив собі пару хвилин роздивлятися прекрасний  краєвид. Дивно. Скільки часу пройшло? Півмісяця? Він адаптувався тут, призвичаївся і не відчував себе чужинцем. Ніби завжди належав цьому світу і тепер повернувся додому.
Прямо в обличчя ударив порив морозного вітру,  проте, завдяки простенькому закляттю його не хвилював холод.
Вирвавшись з власних думок, Ейнар опустив погляд і слідкував за повторенням одного й того самого сценарію падіння дівчини в рожевому. Варто було їй полетіти вниз з балкону, як темрява зірвалася з його рук та, схопивши Ірину, потягнула її нагору. Так вона опинилася позаду Ейнара - прямісінько в колі. 
Спочатку привид вишкірився і гнівно  зашипів незрозумілі слова, явно бажаючи кинутися в його бік, та зіткнувшись поглядом з чаклуном, моторошне відчуття змусило ураз притихнути.
Карі очі насмішливо блиснули, спостерігаючи за реакцією примари. 
Ейнар намагався більше усміхатися поряд з Ксюшею, тим самим, пом'якшуючи різкі риси обличчя. Та завдяки  напівтемряві й холодному погляду вони зараз навпаки загострилися, а його аура стала гнітючою, лякаючою. Ірина мимоволі затремтіла. Він нагадував їй небезпечного хижака, який на певний час причаївся, перш ніж з особливою жорстокістю вчепитися зубами в горло жертви.
– Мені шкода, пані Самойлова. - Фраза промовили чітким, повільним тоном, однак, його вибачення звучали не щиро. 
Стиснувши руку в кулак, він активував символи всередині кола. Спалахнуло яскраве червоне світло, яке утворило бар'єр та пронизувало тіло привида. З її  рота вирвався крик, від якого волосся стає дибки, але, окрім Ейнара, ніхто його не чув.
Колись давно такі ритуали проводили верховні маги Аштера, якщо справа нагальна, або стосувалася Його Величності. Але з часом робити це заборонили, бо все частіше душі привидів не вдавалося очистити від злоби і вони розколювалися на частини, більше не маючи шансу на переродження. Завдяки природженій цікавості Ейнар знайшов усі подробиці, які стосувалися ритуалу, проте ніколи не мав можливості на ділі використати ці знання.
– Припини!! Припини!! - відчайдушні крики Ірини змішувалися з чорною злобою, яка була схожа на шматки смоли і виходила з рота привида. Торкаючись червоних символів на землі, вона з шипіням зникала.
Так, процес очищення виглядав, м'яко кажучи,  неприємно. Ейнар клацнув язиком. Отак просто відвернутися  він не міг собі дозволити. Треба ретельно стежити, щоб злоба не пошкодила коло.
Самий пік настав, коли дівчина почала здригатися. Темна енергія пручалася та усіляко чіплялася, не бажаючи полишати її душу. Ірина впала на коліна і, пронизливо закричавши, схопилася за голову. Символи всередині кола затремтіли, різко починаючи тьмяніти. 
Шанай її забирай.
Ейнар вилаявся і без зволікань почав вливати енергію в коло. Ритуал витягував куди більше сили, ніж може собі дозволити звичайний маг і, без допомоги Темного Полум'я, навряд йому би вдалося довести справу до кінця. Усе могло закінчитися трагічно для примари. Власне, ще минулого тижня він не став би ризикувати. Тоді його магія все ще була вкрай нестабільна.
На цей раз величезна кількість злоби вирвалася з її тіла й стрімко помчалася вгору. На бар'єрі з'явилася сітка маленьких тріщин від перших зіткнень. Очевидно, що він не міг стримати її, тому чаклун швидко витягнув меча. Гостре і тонке лезо розсікло темну массу надвоє. В одну мить від неї залишився тільки димок, поки вона не зникла остаточно.
Маленькі часточки злоби покидали душу Ірини, також розсіюючись в повітрі. Ритуал очищення майже завершено. 
Хлопець задоволено повернув меч у піхви. Як тільки він розпитає дівчину, то безперечно знайде спосіб покарати  її вбивцю. Неважливо,  наскільки сильний маг стоятиме за цією історією. Перевершити чаклуна з Темним Полум'ям...таке малоймовірно!
《 – Вранці подзвоню Ксенії. Поділюся новиною, - впевнений у гарному результаті, щасливо подумав Ейнар》.
Раптовий поштовх власної магії десь в глибині ядра був несподіванкою. Спокійний рух пітьми змінився на різкий й більш хаотичний, після чого в  карих очах проявився слід чорноти. 
Прокляття!
Душа Ірини була очищена від злоби і він міг подбати про себе. В надзвичайно короткий термін Ейнар зробив декілька помахів мечем, таким чином малюючи захисні печатки в повітрі, які не дадуть нікому втрутитися. Він сів в позі "лотоса" прямо на холодний бетон і поклав меч  горизонтально собі на коліна. Пітьма була схожа на живу істоту, повністю охоплюючи простір навколо чаклуна, немов справжній непробивний кокон. 
Контроль над темрявою був один із перших уроків від його наставника. Ейнар завжди  добре засвоював інформацію, а потім на практиці швидко показував результат і, навіть отримавши усю силу Темного Полум'я, йому вдавалося стримати її. Чому ж зараз виникла проблема? 
З похмурим виглядом чаклун почав методично сканувати ядро. Десь ближче до його центру знайшлася причина. Вкотре магія Ейнара від народження та набута завдяки мечу входили в резонанс одна з одною. Дві, схожі за своєю природою, та все ж різні між собою енергії.
Схопивши пальцями рукоятку меча, Ейнар потягнув нову порцію енергії та промовив заклинання.  В повітрі сформувалася печатка з одного символу і невдовзі пройшла крізь ядро. Це мало заспокоїти пітьму на деякий час, але не прибирало головну причину. Доведеться придумати, як її усунути.
Темрява потихеньку розходилася,  ставала менш плотніша, аж поки Ейнар не побачив неподалік Ірину. Душа її повернулася до нормального стану, та зараз вона знаходився в повній відключці. Ні про який допит мови не йшло. В першу чергу він запечатав її душу в кулоні,  а потім вирішив забиратися звідти.
Вже в ліфті почав дзвонити телефон і він неабияк здивувався, побачивши ім'я Ксюші. Годинник показував пів на другу ночі. Чому вона ще не спить?
– Ейнаре, де ти?! - почувся стривожений голос дівчини перш, ніж він встиг сказати "алло". – З тобою все добре?
– Чому питаєш? - мовив він хрипким голосом.
– Ну. Може, тому що у мене під стелею клубиться темрява? - З нервовим смішком відповіла вона.
Ейнар на секунду прикрив очі. Виходить, усе настільки погано? Не кажучи вже про стримання пітьми, він не встиг помітити, як частина сил взагалі опинилася біля Ксенії.
Відкривши очі, чаклун втомлено сказав дівчині, що скоро приїде.
***
Розібравшись з темрявою в її кімнаті, Ейнар здогадувався, що запитань не уникнути. Ксенія до цього обмовилася про її бесіду з Сейнтфайром і що він запропонував не впадати в крайнощі, обмежуючись мінімальним контролем. Та Ейнар досі вагався. 
Були свої нюанси, і в першу чергу вони пов'язані з відчуттям темряви всередині тебе. Ейнар пам'ятав, що в дитинстві, коли його магія тільки почала проявлятися, він немов постійно відчував той жахливий та мерзенний присмак темряви.  Звичайно, з часом припиняєш звертати увагу на такі дрібниці, проте, не хотів дозволяти Ксюші це переживати.
Але на цей раз дівчина також не бажала поступатися, відстоюючи свою позицію і у них виник конфлікт. 
– Ксюшо, це постійний контакт душі, розума й серця з темрявою. Досвід не надто приємний.  - Не бажаючи сваритися з нею, поквапився м'яко пояснити усі недоліки взаємодії з пітьмою. Після чого запевнив,  що докладе більше зусиль і їй не доведеться жертвувати спокійним життям. 
Помлідувала довга пауза зі сторони Ксюші. Вона обдумувала почуте,  однак, судячи з виразу її обличчя,  його слова не були переконливими. 
– Твої побоюваня зрозумілі. - Нарешті перервала вона тишу. – Але, Ейнаре, я не хочу перекладати усі турботи на твої плечі і бути залежною. Бо в такому випадку я стану тягарем, а не підтримкою. - Після цих слів її настрій змінився, вона посміхнулася і мовила з ентузіазмом: – Вистояти разом буде простіше.
– Хіба тобі не страшно?
Страх цілком доцільний в їх ситуації. Особливо для людини, яка до зустрічі з ним жила звичайним життям. Але чому вона зараз спокійно каже, що розділить з ним цю ношу? 
Ксенія неоднозначно знизала плечима.
– Набагато страшніше прокинутися, побачити над собою темряву і не знати, що з цим робити.
《 – Чи справді ти зможеш пройти через  відчуття темряви десь всередині тебе? Чи не зненавидиш мене? - Подумав Ейнар, з жалем усвідомивши, що величезна сила не тільки не допомогла,  а ще й нашкодила》.
В Україні кажуть, що за усе в житті треба платити. І, схоже, за необмежену магію теж є своя ціна. Аби тільки вона була не зависока,  інакше тоді цей світ не переживе його гніву.
Темрява всередині заворушилася,  погоджуючись з його думками, і довелося заспокоїтися. 
Він кивнув. 
– Тоді робимо, як сказав пан Сейнтфайр. - І майже без переходу прозвучало наступне питання, яке спантеличило Ксюшу: – Можна тебе обійняти? 
Спочатку дівчина відкрила рот, збираючись щось сказати, та замість цього на її губах з'явилася усмішка і вона мовчки розкрила руки для обійм. Ейнар обережно, з ніжністю притиснув її до себе. Відчуваючи її тепло він справді почувався добре, не турбуючись про темряву, немов хтось натиснув на вимикач і не давав їй показувати себе.
Зазвичай нікому про свої слабкості він не розповідав. Навіть до рідних братів небезпечно було повертатися спиною, бо кожен хотів місце голови сім'ї. Ксенію він не знав так довго, але слова про її дію на темряву зірвалися з його вуст легко. Ейнар і не підозрював, що настільки приємно мати людину, якій можна довіритися.
– То виходить, я немов заспокійливе для твоєї магії? 
– Можна й так сказати. Ксюшо?
– М? Що таке?
– З цього дня називай мене Ейн.  ‐ Таким чином, він хотів стати ще ближче до неї.
Чи можна було пояснити сильну тягу до дівчини їх поєднанними долями? Що усе заздалегідь вирішено? Проте, стосовно нього боги виражають багато в чому свою прихильність і це справді лякало. Залишалося молитися, щоб їх спільний шлях з Ксюшею не був надто тернистий.
– Гаразд...Ейн.