26.1

 ***

 З Анею домовилися зустрітися  в обід наступного дня. Нагальні справи у школі не дозволили Ейнару піти, тож в кафе  чекала на дівчину я разом з паном Сейнтфайром. В його присутності було трохи ніяково, бо він мало говорив і майже не виражає емоцій.
Вкотре подивилася на екран смартфона.  Ех. Пройшло тільки чотири хвилини. Сподіваюсь,  Аня не запізниться. 
– Що ж. - Раптом заговорив Кайем, привертаючи мою увагу. – Завдяки вашій допомозі я зустрінуся з дружиною. Не хочу здаватися невдячним,  тому дам пораду.
Їнтонація така, ніби це обов'язково має бути великою подією для мене. Аякже. Сам дракон щось збирається радити. Стримала важке зітхання, яке вже було готове зірватися з губ.
– Навчитися контролювати магію пана Стюарта не завадить хоча б заради вас самої.
– Тобто? 
Чому він знову вирішив підняти тему магії Ейнара? Хіба вчора не прийшли до висновку, що далі ми самі мусимо займатися цим питанням?
– Будь-яка магія здатна вливати на людей. Стюарт заволодів більш потужною силою, ніж у нього була до цього і підкорити її повністю ще не встиг. Тому від нього фонить магією. Цілком можливо, що без вашої допомоги чаша в якийсь момент переповниться, а однієї сили волі Ейнара не вистачить. Уявіть наслідки. 
У нього з пам'яттю не дуже? Я вже чула це. Чи встиг забути, що я під час їх розмови була присутня?
–  Він зійде з розуму і накоїть багато поганого.
– Саме так. А ви разом з ним.
– Я?! Зачекайте...чому..? - Цими  новими подробицями дійсно була ошелешена. Проблеми з магією у Ейнара, а мені за компанію дістанеться?! 
– Ви аж надто сильно подобаєтеся темряві всередині Ейнара. Навіть зараз ця сила кружляє навколо вашого тіла, хоча її власник далеко звідси.  – Через ці слова я зиркнула в один бік, в другий, але сьогодні ніяких ознак магії чаклуна не побачила. – Так, вона оберігатиме і не зашкодить, однак, в той же час буде по-своєму  впливати. Не захочете вчитися, тоді самі опинитеся під її контролем. 
– Почекайте! - Виставила я долоню вперед, тим самим зупиняючи його. ‐ Ейнар сказав, що усе буде нормально, це тимчасові магічні перепади і я можу не перейматися.
– Це так схоже на закоханих дурників. - Кайем роздратовано клацнув язиком. – А ще він дуже зарозумілий і вірить, що впорається сам. Але те, що частинка магії вже не слухається - не добрий знак. Я живу набагато довше за усіх вас разом узятих і, як досвідчений дракон, раджу не баритися. Не обов'язково брати приклад з інших і розділяти з ним постійний контроль. Ви маєте бачити темряву, направляти її та в разі чого допомогти Ейнару впоратися з екстреною ситуацією. 
Пропозиція дракона з неповним контролем здавалася підходящою. Гарний спосіб тримати руку на пульсі та не бути слабкістю Ейнара.
– А раптом я не зможу?
– Зможете. - В його голосі та очах не було ані краплини сумнівів. – Темрява прийняла вас, а значить, підкориться і дозволить також користуватися цією силою. 
На екрані смартфона з’явилося повідомлення від Ані. Скоро вона має прийти. Тому сказала чоловіку пересісти за інший столик. Я не могла допустити їх зустріч прямо зараз без усіляких пояснень. Та вона розірве Кайема на шматочки, якщо побачить його обличчя.
Для початку маємо виправити помилки.

***
– Привіт! - всілася дівчина напроти мене.
Сьогодні буквально усе в її зовнішності кричало про зміни: макіяж ще більше підкреслив великі зелені очі, а замість смішних кучерів на спину м'яко лягло пряме довге волосся. Завдяки сексуальній сукні, яка облягала фігуру дівчини, я вперше помітила наскільки вона струнка.
– Виглядаєш на усі сто! - не втрималася та похвалила її. – Якась важлива подія сьогодні?
Дуже сумніваюся, що вона так причепурилася для зустрічі зі мною. Можливо, у когось день народження?
Обличчя Ані осяяла посмішка, а в очах з'явився задоволений блиск.
– Так. Настав час рухатися далі. 
Для когось відповідь може бути неоднозначною і розмитою, але я чудово розуміла, що ховалося за нею. Аня збиралася на побачення. В той час,  як її чоловік сидить позаду неї. І трапилося ж таке співпадіння! Я була готова вилаятися прямо зараз, але тримала усе в собі і вимушено всміхалася.
– У мене ще є година. То, в чому справа? Ви знайшли інформацію? Допоможете Мирославі?
– Ще ні. Це стосується твого чоловіка...
Не встигли мої слова затихнути, а дівчина змінилася в обличчі, холодно промовивши:
– Я не хочу нічого чути про нього!
Ну. В деякому сенсі я розуміла Аню. Вона прожила цілий рік,  вважаючи, що Кайем помер в іншому світі й не зможе прийти за нею. А потім Ейнар ошелешив її новиною про живого та здорового чоловіка, який спокійно знайшов собі коханку і не сумував. 
Тепер її рани були свіжими та глибшими за попередні. Боже, сподіваюсь,  при новій зустрічі вона не приб'є Ейнара.
– Аню, ти ж знаєш, як деякі полюбляють перевартати усе догори дригом? Хтось почув неправильно, той зрозумів не так, а третій взагалі додав щось від себе! Ось так і вийшло з твоїм чоловіком. А кінцевий результат цих чуток дійшов до Ейнара.  – Запевнила її, спостерігаючи за її незмінним виразом обличчя. Не схоже, що я переконала її. Маю докласти більше зусиль. – Я прошу тебе не злитися на нього. Все ж, ситуацію можна виправити!
– Давай ще раз поясниш усе, та на цей раз більш чітко. 
– Твій Кайем не живе з іншою жінкою. Це помилка.
Дівчина віднеслася скептично до моїх слів і втомлено сказала, що перегорнула цю сторінку.
– У мене все рівно побачення через годину. 
– І з ким ти зібралася йти на побачення, коли в тебе є законний чоловік? 
Аня завмерла на якусь мить, після чого з недовірою озирнулася. Її зелені очі розширилися в здивуванні.
Одразу відчула себе третьою зайвою.
Це був підходящий час для мене, щоб встати і залишити їх удвох. Нехай поговорять наодинці.
– Так. Я свою роль виконала. Бажаю вам продуктивної бесіди. На все добре. – Якомога скоріше прощебетала я, піднімаючись з-за столу. 
Загалом, мене проігнорували. Аня знаходилася в шоковому стані, а Кайем тільки махнув рукою і зайняв моє місце.
– Відповідати не збираєшся?
Я хотіла було вже йти, але мусила ще заплатити за каву. І ще з хвилинку чула їх розмову. 
– З чого б це? Мій законий чоловік носа не показував цілий рік і, за чуткам, непогано проводив час з пані Сандрою. А мені не можна розважитися?
– Ревнуєш? Дурні плітки не варті й  краплини твоєї уваги.
– О, та невже? - Навіть не бачачи Ані, я уявляю фальшиве здивування, яке з’явилося на її обличчі. – Кажуть, в кожній брехні є доля правди.
– Анна! Хлопчина дійсно усе не так зрозумів! Спосіб, которий ми прописали в книзі потребував допрацювання . За декілька місяців я встиг побувати навіть у ельфів заради інформації про переміщення в інші світи, потім здобув артефакти. Та нажаль,  заклинання,  яке розривало простір був в руках у Сандри. 
Хоча мені було цікаво, але мала йти. І пан Сейнтфайр на поганого хлопця не схожий. Можна зі спокійною душею йти у своїх справах.  
Ввечері я отримала повідомлення від Ані, в якому вона щиро дякувала мені. Владнавши усі непорозуміння між ними, вони таки змогли помирилися.
《 Рада, що усе закінчилося добре. - Відправила їй у відповідь 》.
А ось з подругою Ірини Самойлової пройшло не так гладко. Ми спеціально підібрали затишне місце, де можна повечеряти в окремій кімнаті, щоб ніхто не потурбував і Ейнар міг спокійно застосувати ельд. Але наші страння були даремні. 
– Хтось підчистив їй пам'ять,  - сказав Ейнар, після того, як ми пішли з ресторану. 
Він двічі намагався розговорити Алю і увесь час дівчина, як на повторі казала, що той період був важкий і вона мало пам'ятає. Згадка про хлопця взагалі змусила її розгублено перепитувати, про кого саме йде мова.  
– Той, котрий вам не подобався. Через нього ви з Іриною посварилися.
Мій слабкий поштовх таки допоміг. Дівчина кивнула.
– Ви праві. Здається, у Іри був молодий чоловік. Ан..тон? Чи Артур? - Аля похмуро звела брови, ніби прикладала надзвичайні зусилля, щоб пригадати. Та врешті-решт лише поморщилася. – Пробачте, забула його ім'я. 
І такий самий був опис його зовнішності.  Спершу чорняве волосся у нього було, потім русяве, а обличчя і не згадає вже. Не досягнувши успіху, ми могли тільки залишити її в спокої.
– Відновити ніяк не вийде?
Ейнар засміявся та похитав головою.
– Ксюшо, це ж не дані на комп'ютері. Пам'ять стирають назавжди. Хоча у її випадку це робили не повністю. - Задумливо подивившись кудись вперед, чаклун спохмурнів. – Та людина, ніби стерла свою присутність, залишивши незрозумілі уривки замість спогадів. 
Маємо справу не просто з шахраєм, або схибленому на релігії сектантом. І навряд магічно обдарованій людині потрібна квартира Іри. Він полював не за грошима. Чим тоді вона привернула увагу? І навіщо потрібно було її вбивати?
– То як тепер бути?
– Навідаюсь до Ірини Самойлової. Є один спосіб витягнути з неї правду про її смерть. Бо мені теж стало  надзвичайно цікаво.
Минулого разу Ейнар казав, що достукатися до злого духа неможливо. Тільки помста. 
– Який спосіб? Він безпечний? - запідозрила недобре.
– Для мене - так.
Цього було достатньо. 
– Гаразд. Коли підемо?
– Я сам піду.
– Але, чому?
– Зла енергія може вплинути на тебе. 
– На мені амулет, - і, наче в доказ власних слів, дістала з-під куртки ланцюжок.
– Все одно, ні.