21.3

**
І я зовсім не очікувала потрапити в нову квартиру Ейнара. Чесно, у мене були здогадки, коли він спіймав таксі та назвав не мою адресу. Однак, до останнього сподівалася, що якось омине і ми просто все обговоримо деінде. 
" – Не оминуло.  - Подумки зітхнула, роздивляючись обстановку навколо".
Квартира була однокімнатною, з сучасним інтер'єром та дизайном. В кімнатах світло, але в той же час  було якесь відчуття пустоти. Одразу помітно, що тут давно ніхто не жив. В першу чергу варто зайнятися прибиранням, а потім оживити обстановку за допомогою маленьких дрібничок. 
Ми вже з хвилину сиділи на великому білому дивані у вітальні, яка була з'єднана з кухнею і Ейнар дивився, наче очікуючи від мене чогось. Але я не бажала розпочинати розмову.
Як ніяково. Така атмосфера напружувала. Хотілося поскоріше десь сховатися, але ховатися не було де.
 Так і не дочекавшись від мене ні слова, першим тишу порушив Ейнар:
– То що сталося? Чому ти уникаєш мене? - Я вже хотіла придумати якусь відмазку, мовляв, я зайнята була, а ти лише надумуєш. Ейнар вкотре випередив,  продовжуючи свій наступ: – Я образив тебе? Знаю, характер у мене складний, а ще я з іншого світу, тому мені треба більше часу. Якщо я вчинив неправильно, будь ласка,  скажи мені. Я буду старатися виправити помилки.
Дивлячись, з яким щирим завзяттям Ейнар старався виправити неіснуючі помилки, захотілося потерти скроні. З точністю можна сказати,  що надумувати на рівному місці не я одна можу.
– Ти не зробив нічого поганого. І не ображав мене. 
– Тоді що? Скажи мені нарешті! Чи може проблема саме в мені? В тому поцілунку? Я тобі не подобаюсь і ти боїшься це прямо сказати?
Взагалі-то моє "так" вирішить проблему миттєво. Впевнена, він не захоче бачити мене після відмови, я зможу спокійно жити далі своїм життям. Ось тільки спеціально робити боляче Ейнару... не можна так вчиняти. Ми ж не герої якогось дурного серіалу і треба, як нормальні люди, комунікувати.
Зітхнула.  Викладу все начистоту.
– Подобаєшся. - Зізнання злетіло аж надто легко, і я немов позбулася від тягара на душі. – Ти хороший хлопець і дуже подобаєшся мені.  В цьому вся проблема. Тому що окрім плюсів, є великий мінус: ти з іншого світу.
– Яка різниця...
 Мій різкий погляд змусив його замовкнути. Яка різниця? Справді? У нього раптово пам'ять відшибло? Сам же постійно нагадує про своє бажання поскоріше забратися з нашого світу.
– Хіба ти не збираєшься повертатися? Навіщо погіршувати ситуацію? 
Ейнар зреагував неочікувано і тепер дивився на мене з явним полегшенням. 
– Треба було одразу спитати. Чесно кажучи,  я не впевнений,  що мені дуже подобаєтся ваш світ. Він доволі шумний,  тут не можна відкрито говорити про магію,  а якщо представишся тим же екстрасенсом, то скоріше за все тебе не будуть сприймати серйозно чи будуть вважать шахраєм. Але, знаєш,  все чого мені хотілося на Аштері це відчути себе нарешті щасливим. Так, моя сім'я була з  вищої знаті, грошей завжди було достатньо і в академії я вважався одним з найкращих учнів. Професори навіть генієм називали.  Тільки ось все це тиснуло на мене. Я був молодшим сином Стюартів, а значить повинен діяти у відповідних рамках. Навіть дівчина, на котрій я повинен одружитися була визначена з самого народження.  Знатна, багата. Яка підходить на роль невістки нашого роду.
Не розповідай він про існування десь у іншому світу ймовірної нареченої байдужим тоном, я б може і відчула долю ревнощів. Але не схоже, щоб він був з нею близьким. Хто знає, він міг і не бачити її особисто ніколи. 
Тому вирішила зараз не допитувати щодо цієї леді, а зосередитися на його несподіваній зміні курсу. Бо тут і зараз були важливіші нюанси, які хотілося прояснити.
– А в першу нашу зустріч з таким зарозумілим виглядом назвав мене простолюдинкою! І не скажеш, що тобі було не по душі життя аристократа.
– Реакція на стрес. – Знизав Ейнар плечима.  –До того ж,  я правда не був щасливий. У мого батька купа вимог до нащадків і повір ти б не захотіла потрапити до нього в немилість.
 Тон, яким він промовив "немилість" чітко вказував на важкий характер у старшого Стюарта.
– Усе настільки погано? 
– Один з моїх братів пішов якось проти волі батька і той відшмагав його магічними батогами. Вони не просто шкодять фізичному тілу, а можуть зруйнувати магічний корінь в душі чаклуна, мага. Брату пощастило, з магією не довелося прощатися, та після того випадку свій характер більше не показував.
Мені досить було уявити звичайний батіг і один удар по шкірі, щоб здригнутися. Тепер, думаючи про сварки з татом, я розумію, що у нас все непогано. В будь-якому випадку,  тато ніколи мене не бив, а залякував лише обмеженням кишенькових грошей. А мати завжди казала, що визнає лише вільне виховання і не буде змушувати свою дитину робити те, чого вона не хоче. 
Недарма інтуїція кричала, що можлива зустріч з батьками Ейнара була б жахливою і взагалі Аштер мені навряд сподобаєтся! 
– Я не бунтував, - мовив чаклун якимось втомленим голосом, – слухняно виконував усе, чого бажав мій батько, а ще два роки тому виявилося, що серед моїх братів я найсильніший. Тому в деякому розумінні я вважався його улюбленцем. Вже ходили чутки, що я маю стати тим, хто успадкує місце голови в сім'ї Стюарт і через це відношення старшого брата до мене ставало все холоднішим. Завдяки потраплянню на Землю я зміг уникнути боротьби з братами за владу.
 Невже таке у них в кожній сім'ї? Прямо, як міні- боротьба за трон в королівській родині! 
– Гаразд. - Кивнула я, дещо розуміючи, та одночасно з тим ще залишилися питання. – Але ж ти всеодно хотів повернутися! 
– Тоді я ще не розумів усю чарівність Землі. А у вас є найголовніше - свобода. Я не залежу ні від кого і можу прожити життя так, як сам забажаю. 
– А я..? - не в змозі вимовити до кінця питання,  я залишила його висіти в повітрі.
Та здається,  Ейнар усе зрозумів і без слів.
– Ти мені подобаєшся. - Після чого серйозно заявив: – На Аштері немає стосунків, за якими б не послідувало одруження і я вихований саме так. Я не граюсь з почуттями дівчат. Якби у мене в планах було б повернення додому, навряд в той день я б тебе поцілував. 
– Тобто, на Аштер ти повертатися більше не хочеш? І не передумаєш? - Вкотре уточнила, щоб переконатися остаточно.
Ейнар з посмішкою на обличчі похитав головою.
– Ні. 
Отримавши тверду відповідь, я задоволенно посміхнулася у відповідь і поводила себе вже більш розслабленно. 
– Добре! Але, май наувазі, я тобі вже казала, що найближчі років п'ять заміж виходити не збираюсь.
– Без різниці. Зробимо по правилах твого світу. Врешті-решт кінцевий результат буде один й той самий. 
– Який ти впевнений! - фиркнула я, але це скоріше було в жартівливій формі. – Ти ніколи не знаєш, що чекає в майбутньому.  У нас може нічого і не вийти. 
– Не забувай,  що  для мене зазирнути в майбутнє не є чимось складним. - Темні очі Ейнара блиснули, наче він був готовий змінити це майбутнє, якщо воно йому не сподобається. 
Між нами була відстань в декілька сантиметрів, а тепер він якось непомітно скоротив їх і його гарне обличчя опинилося в небезпечній близькості. Я навіть могла порахувати кількість вій Ейнара, і ту маленьку родимку на повіці. На мить я знову піддалася чарам.
 Погляд сам собою опустився вниз  - до губ Ейнара – і їх куточки знову піднялися, натякаючи на посмішку. Він потягнувся до окуляр, явно бажаючи їх зняти, але в той же час поглядом немов питав, чи можна йому це зробити. Я кивнула. Хоча розуміла, що запитував він скоріше дозвіл на поцілунок.
 Без окулярів мій зір не був чітким, проте Ейнар знаходився на достатньо близькій відстані, щоб добре бачити його обличчя. На цей раз він діяв повільно, схиляючи голову ближче, але водночас залишав шлях до відступу.
Коли наші вуста майже доторкнулися, пролунав повний магнетизму голос Ейнара:
– І від своєї долі не втечеш. 
Не встигла я навіть в голові сформувати питання про яку саме долю мова, як мене нарешті поцілували. 
Цей поцілунок не можна назвати ані помилковим, ані просто швидким дотиком губ. Він виходить м'яким та  ніжним. Так, ніби Ейнар чекав цього надзвичайно довго і тепер не бажав поспішати, насолоджуючись моментом. Від чого серце просто таяло. 
 Повіки закриваються самі, а руки обіймають його за шиї. Це додає Ейнару якоїсь впевненості і наступної миті він обіймає мене за талію, притягуючи ближче. Поцілунок став глибшим і я дозволила, повністю довірившись йому та одночасно з тим плавилась від гарячих дотиків.