17

**
Ейнару і на думку не спадало, що у неділю вранці до квартири Вяземських завітає директорка школи магії власною персоною. По міркам  цього світу вона була вишукано одягнута,  темне волосся зібране в аккуратну зачіску і на вигляд жінці не даси і сорока років.
 – Добрий ранок, - з привітною посмішкою на обличчі промовила вона.
– Ейнаре, хто там? - одночасно почувся голос бабусі Ксенії. 
– Це до мене. Стосовно "Битви екстрасенсів ", - крикнув чаклун. 
Спочатку він хотів спитати у жінки до кого ж вона прийшла, проте вчасно просканував її ауру і побачив білі енергетичні нитки серед інших кольорів. То ж світлий маг не міг прийти до Вяземських. А от до нього запросто, якщо враховувати нещодавнє знайомство(досить неприємне) з Вальтарським.
– Почекайте.
Ейнар схопив меч, куртку, швидко взувся і вийшов з квартири. Уже в машині жінка представилася Іриною Дмитрівною Ольшанською  і запропонувала роботу в школі магії. Почувши її пропозицію, Ейнар недобре вишкірився.
– Чого ж ви на цей раз прийшли без супроводу зомбі?
Ірина Дмитрівна спантеличено закліпала віями, а потім в її світлих очах з'явилося розуміння.
– Методи Олександра Володимировича досить жорсткі. Приношу свої вибачення за це. - І додала, що дізналася про негідний вчинок тільки вчора і приїхала виправити помилки свого заступника.
– Як цікаво. Ви обоє так настирливо бажаєте, щоб я працював у вашій школі. 
– Не кожен день в Україні можна зустріти могутнього чаклуна з іншого світу. До того ж, ви володієте темною магією, а нам потрібен викладач з цього предмету.
Ейнар дурним не був і відчував, що жінка не договорює. Найпевніше за все, йому озвучили не усі причини. Але робота в школі магії його приваблювала більше,  ніж можливий варіант участі в "Битві екстрасенсів ". Там багато нюансів,  серед яких було небажання працювати та грати перед камерами. 
– Ваша пропозиція непогана. - Не став приховувати Ейнар, після чого не преминув додати: – Проте мені потрібні гарантії, що пан Вальтарський не втне щось на зразок тієї ситуації з зомбі. Я повинен бути впевненим, що моя дівчина буде в безпеці.
– Я подбаю про це. 
Далі вони продовжили розмову вже у самій школі. Будівля виглядала досить примітивно для Землі: трьохповерхова, у формі букві "П", і зі звичайним футбольним полем  на задньому дворі. Але все змінилося, варто їм було зайти через парадні двері. Спрацював магічний полог, який відділяв звичайну та магічну школу.
Перший поверх був виділений для цілителей, травників, віщунів та незнайомих для Ейнара мольфарів. Це було добре помітно навіть по плакатам з різними травами на стінах.
– Якщо погодишся викладати у нас - у тебе вже завтра буде магічна перепустка.  Без неї сюди не потрапиш. 
– Враховуючи жалюгідний магічний потенціал на Землі - я вражений.  Як ви змогли отак створити дві реальності, які знаходяться в одній будівлі,  але в той же час не перетинаються?
– Це секрет. - Куточок губ жінка піднявся, ніби натякаючи на можливу посмішку. - І тобі просто не відкрилося джерело енергії на Землі. 
– А воно є?
– Звичайно! - Вона плеснула в долоні та почала підніматися на другий поверх, щоб ознайомити його з іншими частинами  школи. Ейнар слідував за нею. – Я не в курсі, звідки ти черпаєш магію і чи залежиш також від джерела, але темною магією від тебе дуже фонить. Немов ще крапля і вона перел'ється через край. 
《 – У нас з вами різні джерела енергії. Я магію черпаю з меча. - Чиста правда,  яку Ейнар аж ніяк розказати не міг. Це було б теж саме, що вручити комусь зброю, щоб тобі потім встромили її у спину. 》.
– Мабуть, джерело - це особливість вашого світу. Бо я вже починав думати, що маги на Землі дійсно рідкість. - Не став чаклун продовжувати тему своєї магії. - Якщо для людей існує лише звичайна школа, що з учнями, які вчаться магії?
– Наш навчальний заклад офіційно зареєстрований і вони здобувають освіту на рівні з іншими. Невже думаєш,  що  уряд не дізнався би про таке? - Ірина Дмитрівна питала досить поблажливим тоном, немов такий розвиток подій зазвичай усіх дивував, а вона звикла відкривати очі людям. Ейнар на це байдуже повів бровою. – Знають, просто усе тримається в таємниці. Така співпраця полегшує усім життя. Нам не треба ховатися від нашої влади. А вони допомагають нам, бо доволі часто підлітки, навчившись контролювати силу вирішують не продовжувати йти шляхом магії, а живуть звичайним життям. 
Другий поверх відрізнявся просторними коридорами та високою стелею, а завдяки великим вікнам усі приміщення були затоплені сонячним світлом. Аж очі сліпило. Тут немов хотіли, що інші одразу розуміли: поверх належав світлим.
А от на третьому поверсі навчалися темні. Ніякої напівтемряви, чорних шпалер або ж дивних мерехтливих лампочок. На цьому поверсі можна відзначити якийсь сучасний дизайн і основним кольором був сірий, з металевим відблиском,  але кожний кабінет відрізнявся. От у дошки висить багато амулетів, кілець, браслетів і, можна сказати зі стопроцентною гарантією, що кабінет належав артефакторам. А тут прямо біля місця поряд з вчителем стоїть ще один стіл, на який, однозначно кладуть зомбі. Тож навчаються тут некроманти. 
Проклятійники, маги, чаклуни, відьми...список можно довго продовжувати. Ейнару навіть показали де може знаходитися його майбутнє робоче місце, якщо він дасть згоду працювати тут.
Ще на території школи знаходився спортзал для тренувань, сад і теплиці, де викладачам дозволялося вирощувати рослини. Їх використовували у дослідах, різного роду зіллях, а іноді продавали. 
Після екскурсії школою, вони разом повернулися на перший поверх. Ірина Дмитрівна запросила його в свій кабінет.
Директорка обіцяла подбати про справжні документи для нього та протягнула якісь папірці.
– Стандартний контракт, - пояснила вона. 
Ейнар почав читати. Мова йшла про години праці, зарплатню, школа навіть готова була забезпечити його житлом і в цьому випадку йому давали службову квартиру. А вони справді цінували їхню співпрацю, хоча він поки ніяк себе не показав. Але умови його влаштовували. Не міг він продовжувати жити за чужий рахунок.
 Ейнар пробігся очима по рядках тексту і зачепився за один з них.
– Згода на участь в групі зачистки? - З похмурим виглядом запитав хлопець. Він не розумів про що йдеться і це йому не подобалося.
– Окрім викладацької діяльності у нас в школі є викладачі, які працюють в групах зачистки. Вони допомагають ловити нечисть в місті. Звичайно,  за це отримують додаткову платню.
Ейнар не встиг відповісти. В кабінет постукали  і зайшла молода дівчина та почала жалітися на якогось Олега, який притягнув дрібну нечисть прямо в стіни школи. На це Ірина Дмитрівна зітхнула. Жінка сказала Ейнару, що скоро повернеться і вийшла.
Вона залишила двері відчиненими, а Ейнар не відразу це помітив, знову і знову вивчаючи контракт. Він не міг дозволити загнати себе в пастку, а в цьому світі ні про які коротенькі магічні контракти не знали і люди явно полюбляли знущатися один з одного законним шляхом. Інакше навіщо усі ці дрібні приписи? 
Гучний дівочий сміх відволік його. Ейнар підняв голову та обернувся. Завдяки відчиненим дверям він бачив, як в приймальні розмовляли секретарка з високим світловолосим чоловіком.
– Чи можу я поспостерігати за вашим експериментом в лабораторії? - дівчина відверто фліртувала і не приховувала своєї зацікавленості, накручуючи пасмо волосся на палець.
– Звичайно. Двері моєї лабораторії завжди відчинені, - чоловік зробив дуже багатозначну паузу, виділяючи наступні слова: - для вас!
Схоже, в школі службові романи не заборонялися. Он ці двоє навіть не ховаються по закутках, спокійно призначають один одному побачення. Ейнар не хотів слухати продовження і вже підняв руку, щоб наказати дверям тихо зачинитися, але в останню мить придивився уважніше до енергії навколо чоловіка.
Синя, з фіолетовими прожилками.
Той самий некромант!
Як вчасно!
Карі очі чаклуна запалали вогнем помсти, яка мала звершитися прямо зараз. Сильніше стиснувши в руках меч, він потягнув більший обсяг магії і перетворив її на маленьку, але стабільну і міцну нитку. Вона змією потяглася по килиму та опинилася в приймальні. Досить швидко оповилася навколо ніг чоловіка і, неначе п'явка, присмокталася до захисту некроманта. Піде до семи хвилин, щоб зламати його, а потім напакостити. 
Завтра вранці на уроці по некромантії знаменитий молодий професор Миронченко буде піднімати зомбі. На жаль, щось піде не так і вперше мрець вийде з-під його контролю. Але найвеселіше почнеться через хвилину, коли зомбі буде ганятися за ним по усьому кабінеті. А нові спроби упокоїти знову мерця приведуть до збільшення сил та швидкості у того. 
В цьому світі кажуть, що понеділок - день важкий. А картина, де Миронченко тікає від зомбі, трохи розважить не тільки заспаних учнів, а й самого Ейнара. Чаклун з задоволенням дивився відео з бігаючим некромантом. Нехай відчує на власній шкурі, як це, коли зомбі хоче зжерти тебе.
Можливо,  некромант лише виконував наказ Вальтарського,  адже той був його безпосереднім начальством. Ейнар це добре розумів. Проте тієї ночі своїми діями ці бовдури наражали на небезпеку Ксенію, а цього пробачити чаклун аж ніяк не міг. Тому і вирішив трохи провчити некроманта. Трохи. Бо все ж їм працювати в одному колективі. Не хотілося отак відразу собі додавати ворогів. Це завжди можна встигнути зробити.
 Коли Ірина Дмитрівна повернулась,  вони продовжили розмову. Дізнавшись в подробицях про групу зачистки,  усі плюси та ризики, він таки вирішив погодитися. З його нинішніми силами не важко буде ловити нечисть, а гроші зайвими не будуть.
На цьому закінчили. Директорка запропонувала підвезти, бо їм все одно по дорозі. Він погодився.
Уже через годину він підіймався ліфтом і думав про слова Ксенії, яку зустрів на вулиці хвилин десять тому. Вона знову бачила привида. Так, амулет в будь-якому випадку захистить її, але дівчина взагалі не повинна була зтикатися зі світом мертвих. Чому ж це відбувається?
З цими думками чаклун збирався виходити з ліфта, коли йому в буквальном розумінні довелося ловити Ксенію, а потім розбиратися з деякими знахабнілими магами. Якого біса?! 
Схоже,  хтось бажав отримати в подарунок не просто  якесь прокляття чи шкоду,  а померти.
Оцінивши поглядом двох кремезних чоловіків, навколо яких був слабкий потік енергії, він хмикнув і одним помахом руки збирався відправити їх рахувати сходи власними спинами. Розмовляти з паном Вальтарським він збирався без зайвих свідких.  Але завадила сусідка Вяземських, яка, судячи з пом'ятого обличчя, тільки но прокинулася і виглядала незадоволенною. Молода дівчина окинула їх вбивчим поглядом та одразу почала зовсім не по-жіночому лаятися, чим ошелешела усіх. Присутність одразу чотирьох високих чоловіків її зовсім не лякала. Наостанок попередивши їх, щоб не шуміли у неї під дверима, інакше викличе поліцію, вона грюкнула  дверима.
Ейнар потер точку між брів. Точно. Як він міг забути? На Землі неможливо на очах у людей починати ніякі розбірки з магами. Це призведе до купи проблем. І, до того ж, він зараз був залежний від школи магії, бо погодився там  працювати.
Та це не значить, що він отак просто відпустить Вальтарського. 
Ейнар дістав смартфон і зателефонував Ірині Дмитрівні, з якою встиг обмінятися номерами телефону. 
– Слухаю.
– Це добре, що ви слухаєте. Але чому не тримаєте свою шавку на прив'язі? Чи не мені ви обіцяли,  що подбаєте про безпеку Ксенії? Однак, поки ми розмовляли,  не шановний пан Вальтарський хотів щось зробити моїй дівчині.
Чоловік поряд на це фиркнув, чим дратував ще більше чаклуна. 
– Олександр Володимирович поруч з тобою?
– Так.
– Передай йому трубку.
Ейнар виконав прохання жінки. Певно, вона казала щось не дуже приємне для чоловіка і його обличчя пішло червоними плямами від злості, але він мовчки слухав. А через пару хвилин йому повернули телефон.
– Він усе зрозумів, Ейнаре. Ще раз прошу вибачення.
– Сподіваюсь на це. 
Вальтарский жестом показав своїм людям,  що вони йдуть і вже став на першу сходинку, збираючись спускатися. Ейнар закінчив розмову та поклав меч, який досі знаходився в піхвах, на плече Вальтарському. Чоловік зупинився.
– Я попереджав в п'ятницю,  цього разу вам пощастило, але краще не випробовуйте долю. 
Вальтарський озирнувся через плече.
– Погрожуєш мені?
– А що? Думаєте ваша практика темної магії чимось допоможе? - Судячи з щирого здивування, Вальтарський не очікував, що хтось знає його секрет. – Ви уявлення не маєте звідки я прийшов і про мій справжній магічний потенціал. Тому не раджу ще хоч раз думати, щоб нашкодити моїй дівчині.
Меч трохи посунувся в бік - до шиї чоловіка - що було величезним попередженням. 
– Вона ж звичайна людина.
Ейнар зло примружився. Ці демонові стереотипи йому набридли ще на Аштері. В цьому світі він збирався жити так, як сам того бажає. Тим паче, що на Землі маги все одно ховалися і боялися бути розкритими. Тому їх думка Ейнара мало цікавила.
– Знаєте, я почув у вашому світі досить гарний вислів. Що не можна пхати носа в чужі справи. Особливо, коли вас про це не просять. Йдіть собі, пане Вальтарський,  та забудьте сюди дорогу. Це останнє попередження!
Прибравши меча, Ейнар, не озираючись зайшов в квартиру. Де його очікував сюрприз з неадекватною Ксенією і поцілунком.