7.1

 "I was on fire searching so desperately
Is it my soul? Or did it pretend to be?"
Знайомий голос вокаліста групи   Drag me out  лунав з навушників перед тим, як я вийняла їх з вух та почала шукати в рюкзаку свої ключі. А наступної миті заклякла. Бо двері квартири відчинилися раніше, ніж я встигла дістати їх.
Зіткнулася поглядом з Ейнаром, який стояв у дверях. Його схвильований та радісний вигляд збивав з пантелику. Чого це він? Хіба що залишалося ще хвостиком помахати.
- Ти прийшла!
Я неочікувала такого ентузіазму з його сторони, тож в квартиру зайшла, постійно озираючись на нього з підозрою.
《 – Може сьогодні якесь сонячне затемнення? Чи магнітні бурі?》
- Гмм ... привіт. Щось трапилося?
- Рішення проблеми. Я знайшов його.
Та невже? На мою голову впав настільки нестандартний потраплянець, що ситуація вирішиться за кілька днів? Яка радісна новина!
Принаймні голова не болітиме над вирішенням його проблем. Відчуваючи полегшення,  я швидко скинула куртку і розулася.
- О правда? - Я розіграла досить майстерно розгубленність і, вже попрямувавши у ванну кімнату,  на ходу спитала: - Завдяки чому ти зможеш повернутися  додому?
- Завдяки тобі!
Геніально!
От кожний раз Ейнар може видати новий перл з абсолютно спокійним обличчям. 
- Пробач?
- Я зрозумів, читаючи книги. Все крутитися навколо головної героїні, - я продовжила спокійно мити руки, - вона перша зустрічає героя, - а після такого я пригальмувала і втупилася в Ейнара, який прийшов услід за мною. - Допомагає йому, дає дах над головою і їжу, шукає разом з ним способи повернення!
Після останнього задоволенного вигуку закралися підозри, проте я відмахувалась від явного натяку. Ні, не може бути! Він нізащо не дійшов би такого висновку, прочитавши фентезятину!
Мої рухи були дещо різкими та швидкими, коли я закривала кран і витирала руки.
- І-і?
- Ти ідеально підходиш на роль головної героїні.
- Ні.
І без подальших розмов пішла на кухню підігрівати їжу.
Цей попаданець нізащо не втягне мене в хаос, що зазвичай відбувається з такими, як він. Спочатку все здається безневинним, а потім раптово переростає у міжгалактичні розбірки і серйозні люди кажуть тобі, що всесвіт у небезпеці, тобі потрібно стати джедаєм та знищити поганців.
Мене ж можна перемогти, просто розбивши окуляри. Без них я нагадую безпорадне кошеня.
М'якими вкрадливими кроками юнак рушив услід за мною. Невже хоче продовжити розмову? Висновки Ейнара вельми дивували, бо він не розумів головного.

Може погано уникати пояснень? Треба казати все прямо, бо інакше навигадує Бог знає що!
Тієї ж миті розвернулася. Цими діями я застала Ейнара зненацька і він, ледь встигнувши зупинитися, опинився ближче дозволеного. Та замість того, щоб відступити назад ще й нахилив голову вперед. 
Мабуть, дівчата зазвичай в таких випадках починають нервувати або ж відчувають славнозвісних метеликів у животі. Але око зачепилося за родимку на його лівій повіці, яку запросто могла тепер побачити завдяки маленькій відстані, і це відволікло увагу від несподіваної близькості. 
– На Землі я вперше зіткнувся саме з тобою. - Слова Ейнара відірвали мене від нових відкритів і я похмуро зсунула брови. – Ти простягла руку допомоги та запропонувала жити у тебе в квартирі.
Господи, допоможи мені!
Він таки зробив цей безглуздий висновок! Фентезі погано вплинув його мозок.
Доторкнувшись вказівним пальцем до чола, відсунула його обличчя на пристойну відстань.
- Я дивлюся, пам'ять тобі зовсім відбило? Руку допомоги? Не сміши мої капці! - Я роздратовано вказала на нього пальцем. – Ти ж уважно читав?
Він активно закивав головою.
- Тоді мусиш знати, що крім усього перерахованого має зробити головна героїня?
– Що?
- Вона закохується у головного героя. - Мусила повідомити йому ітак відомий факт. – У них шури-мури відбуваються ближче до середини книги, потім у потраплянця починається ламка: "Я хочу залишитися з нею, але в моєму світі мене чекає обов'язок, любов до Батьківщини та інша фігня. Як же бути? - Актрисою мені не стати, але я намагалася передати всі метання героїв: - Я не можу піти, але й залишитися теж. Чи погодиться вона піти зі мною? - Тут обірвався мій тоненький і жалістливий тон. Я повернулася до звичайного голосу: – Більшість погоджується звалити з потраплянцем у його світ і виходять за них заміж, але я вважаю то   дурне рішення піти в середньовічне суспільство. От як у вас віднеслися би до одруження сильного мага і людини?
- У вищому світі магів важко приймають звичайну людину. В моєму королівстві прийнято слідувати традиціям, і аристократи зазвичай не можуть пов'язати свою долю зі звичайною людиною. Це зробить їх рід слабшим.
– А я про що! - Вигукнула, задоволена результатом. – Я не героїня твого роману. Тому, потраплянець мій дорогий, шукай на цю почесну роль іншу. – Про себе додавши "іншу дурепу". – Немає сенсу звертатися з таким проханням до мене. Знайди розумну, блискучу красуню, що вб'є всіх наповал і постійно буде  лізти у неприємності. А, - згадала я головний фактор, – ще у головних героїнь не повинно бути звичайної аури. Також  неодмінно є здібності до магії. Я не підходжу на головну жіночу роль у фентезі.
– Але...
Я бачила його сильне бажання посперечатися, тому не дала заперечити. 
– Або оцінюй ситуацію реально, або ж вирішуй проблему повернення сам. В мене без цього вистачає проблем.
Я була удостоєна незрозумілим поглядом з його сторони.
- Згоден. Роль пересічної дівчини другого плану тобі ідеально підійшла б. 
Шоковано кліпнула очима, думаючи, чи не жартує він часом?
– Але якщо придивитися, у тебе гарні риси обличчя та привабливі очі. Не принижуй себе. - Досить суворо промовив він, а потім знову перескочив на минулу тему: - Що ж, скористаюся запасним планом.
Я потерла потилицю, відчуваючи проблеми на мою голову.
- Запасний план?
- Вчора я зустрів людину з надприродніми здібностями.
- Що за маячня? Ти вчора весь день був зі мною!
- Я говорю про Сержа.
Мужньо трималася, щоб прямо там не розміятися. Серж? Той хлопець без клепки в голові і з надприродніми здібностями? Це щось з розряду анекдотів? І тут не треба бути магом, щоб зрозуміти чи є у нього хоч крапля магії!
- Не смішно. Це все на сьогодні? Мені треба нарешті поїсти. А в тебе за нашою легендою незабаром кастинг. - Обличчя Ейнара спотворилося гримасою невдоволення. – Ага, це обов'язково. Раптом зустрінеш крутого мага, і він тебе відправить назад?
- Ти сама віриш у ці слова?
- Надія помирає останньою.
Власне, більше дивних висновків сьогодні чаклун не видавав. Я спокійно вчилася, готуючись до завтрашніх пар, а він щось читав. Уже пізно ввечері я розповіла йому чутки про привида в моєму навчальному закладі. Ейнар без роздумів погодився перевірити це завтра вранці.
***
– От дарма ти заборонила брати меч! - пронизливо дивився на мене Ейнар, коли ми заходили в університет о сьомій ранку. 
Позіхнула. 
Знову мені не судилося виспатися. Про всяк випадок довелося припертися сюди в таку ранню годину,  щоб уникнути зайвої уваги та позбутися від привида (якщо такий є) тихо.
– Твій меч - холодна зброя. Не хочеться мені сидіти потім за ґратами через це. - Відрізала я.
– Стільки заборон! Як взагалі захищатися у вашому світі?
– Для цього є поліція. От ми і прийшли! - Вказала я на двері туалету.
Вираз обличчя Ейнара майже одразу змінився. Кудись подівалось його зарозумілість і він припинив сперечатися. Неначе лушпиння злетіло в одну мить.
З похмурим виглядом хлопець підняв руку, ніби щось хотів перевірити та зробив крок в напрямку вбиральні. 
– Від цього місця дійсно віє холодом.