4.1

 Ближче до чотирьох ранку від читання втомилися очі, мозок був перезавантаженний інформацією і я, потерши очі, відправилася спати. На столі залишився блокнот з помітками, а також з питаннями для чаклуна, які цікавили мене. 
***
  За вікном світало.
  Ейнар байдуже подивився на розслаблене обличчя  дівчини.  Хіба можна так спокійно спати поряд з незнайомцем? Невже дія заспокійливого порошку, який він встиг роспилити перед входом в квартиру, настільки сильна?
  Тц. Цокнув язиком Ейнар. Він тільки і подумав про слабкі людські тіла. Та з іншої сторони йому варто подякувати за це. Інакше як би він зміг забезпечити себе тимчасовим місцем проживання?
– Шанай побери цих світлих! - пробурчав тихо Ейнар. Він до сих пір був непохитним у думці, що потрапив сюди через них!
  Тепер ще й був змушений просити допомоги у якихось людей, а також не розумів, як йому повернутися...
  Ейнар збився з думки, коли погляд зачепився за прикрасу на столі, яку бачив раніше на шиї дівчини. Очі здивовано розширилися. В це й досі важко було повірити! Розгонистими кроками він швидко подолав відстань між ліжком та столом, хапаючи зелений нефритовий кулон.
– Це він...- видихнув Ейнар, все ще з недовірою роздивляючись кулон. 
 Пари миттєвостей йому вистачило, щоб привести думки у спокій. Він згадав про нещодавню сварку з братом і на губах з'явилася зловісна усмішка. Раптом отримати бажану свободу, та ще отримати обіцяний подарунок небес! Це справжня удача!
  Немиготливим поглядом він більш уважніше придивився в обличчя дівчини, тепер вже з цікавістю роздивляючись його. Доволі  симпатичне, але просте. І до чого світла та чиста аура! Аж дратує! Впершу чергу тому що на її фоні він почував себе брудним.
 Це змусило його засумніватися. Він не був доблесним героєм, якого нагороджували боги за його вчинки. І хороша славна дівчина в якості його пари викликала дивні відчуття. 
《 – Ніби... я недостойний?》
 Эйнар стиснув кулон в руці.
– Уточню, коли прокинеться.