4.1

 Ближче до чотирьох ранку від читання втомилися очі, мозок був перезавантажений інформацією і я, потерши очі, відправилася спати. На столі залишився блокнот з помітками, а також з питаннями для чаклуна, які цікавили мене. 
***
 За вікном світало.

 Ейнар байдуже подивився на розслаблене обличчя  дівчини.  Хіба можна так спокійно спати поряд з незнайомцем? Невже дія заспокійливого порошку, який він встиг розпилити перед входом в квартиру, настільки сильна?

 Тц. Цокнув язиком Ейнар. Він тільки-но подумав про слабкі людські тіла. Та з іншої сторони йому варто подякувати за це. Інакше як би він зміг забезпечити себе тимчасовим місцем проживання?

– Шанай побери цих світлих! —  пробурчав тихо Ейнар. Він досі був непохитним у думці, що потрапив сюди через них!

 Тепер ще й був змушений просити допомоги у якихось людей, а також не розумів, як йому повернутися...

 Ейнар збився з думки, коли погляд зачепився за прикрасу на столі, яку бачив раніше на шиї дівчини. Очі здивовано розширились. У це й досі важко було повірити! Розгонистими кроками він швидко подолав відстань між ліжком та столом, хапаючи зелений нефритовий кулон.

– Це він... —  видихнув Ейнар, все ще з недовірою роздивляючись кулон. 

 Пари миттєвостей йому вистачило, щоб привести думки до спокою. Він згадав про нещодавню сварку з братом і на губах з'явилася зловісна усмішка. Раптом отримати бажану свободу, а ще й отримати обіцяний подарунок небес! Це справжня удача!

 Немиготливим поглядом він уважніше придивився в обличчя дівчини, тепер вже з цікавістю роздивляючись його. Доволі  симпатичне, але просте. І до чого світла та чиста аура! Аж дратує! У першу чергу тому що на її фоні він почував себе брудним.

 Це змусило його засумніватися. Він не був доблесним героєм, якого нагороджували боги за його вчинки. І хороша славна дівчина як його пари викликала дивні відчуття. 

« Ніби... я негідний?»

 Ейнар стиснув кулон в руці.

– Уточню, коли прокинеться.