1

Аштер.
За годину до зустрічі з Ксюшею.
- Мірай, заспокойся! – Нард робив відчайдушні спроби зупинити розлюченного дроу і стримуючи від вбивства вампіра. – У вас обох будуть проблеми, якщо ви зчепитесь.
- Як я можу залишити  подібний наклеп безкарним?
- Наклеп? – Вампір ощерився. -  Нема ні єдиного мага в королівстві, хто не був би в курсі романа твоєї сестри з нікчемним смертним!
-  Мірайя - наречена Реджинальда зі стародавнього та сильного роду дроу, у неї немає причин зустрічатися  з  людиною! – Впевнено відбрив той. - Але таким заздрістникам – як ти –  хотілося би зірвати її весілля!
Вампір зло розсміявся на ці слова.
- Я скоріше жалію Реджинальда. Не встиг одружитися – а вже з рогами!
- С деяких пір п'явки стали надто балакучими. – Голосно, трохи глузливо промовив хлопець з червоним волоссям, який до цього просто спостерігав за ними.
Напружені погляди присутніх схрестились на ньому, а вампір зовсім був на межі. Здавалося, одне невірне слово і вони зчепляться насмерть.  Та настрій Ейнара після сварки зі старшим братом був паршивим. Випустити пар в бійці - чудовий вихід.
- Стюарт. – Виплюнув його прізвище вампір. 
Юнак з червоним волоссям з задоволенням покивав головою та розкинув руки в сторони.
- Так, в королевстві моє прізвище досить відоме!
Але завдяки його словам вони наче в одну мить втратили весь запал і сварка зійшла нанівець.  Вампір байдуже похитав головою, назвав його самозакоханим  і поспішив піти.
Чаклун в деякому здивуванні дивився в спину вампіра. Він прийшов сюди, сподіваючись знайти неприємностей,  а вони йдуть ось так просто?!
- Гей! Ти куди?! Повернись!
- Стюарт, ти скоро почнеш кожного зустрічного благати про суперечку з тобою? – потішався з Ейнара маг.
Світлий ельф, котрий тут був просто в якості глядача,  порахував слова мага веселими та вирішив долучитися:
- Його смерті бажає вже пів академії. Такими темпами твоя аура не витримає атак, Стюарт.
В якості відповіді чаклун витягнув меч из ножів. Темне полум'я пройшлося по лезу.
- Давай перевіримо!
За півгодини до зустрічі.
Дві глибокі борозни залишилися на траві після гальмування. Ейнар з відразою подивився на брудні чоботи, відразу ж очищаючи їх за допомогою простенького заклинання.
– Стюарт! Чистоплюй проклятий!
– Він же терпіти не може бруд. Одного разу на практиці нас відправили прямо в лігво зомбі,  - с ентузіазмом розповідав однокурсник Ейнара. Він  з радістю схопився за можливість попліткувати про чаклуна. – Так він сам перебив більшу частину, тому що не бажав залишатися там ні хвилиною довше! Божевільний. 
– Закрий рота! - і на додаток до своїх злих слів Ейнар кинув в магів заклинанням мовчання. 
Не звертаючи більше уваги на двох ідіотів,  повний рішучості, він вхопив міцніше рукоятку клинка. Їх бійка більше схоже на розминку для нього, а  ось ельф виглядав досить пошарпано. 
Справжня відрада для його очей.
Коли він провів рукою над лезом, воно, огорнуте полум'ям, набувало насиченно чорного кольору. Він сьогодні був в настрої дати світлому гарний урок.
Однак, гуркіт у дворі академії змусив Ейнара відступити від задуманного. Він залишив ельфа у спокої, та перевів погляд в ту сторону, де було джерело шуму. Інтуїція підсказувала скоріше забиратися з цього місця, та ледь встигнувши зробити крок, він був знесений ударною хвилею від вибуху.