1

Аштер. 

За годину до зустрічі з Ксенією.

— Мірай, заспокойся! — Нард робив відчайдушні спроби зупинити розлюченого дроу і стримати його від вбивства вампіра. — У вас обох будуть проблеми, якщо ви зчепитесь.

— Як я можу залишити подібний наклеп безкарним?

— Наклеп? — вампір ощерився. — Немає жодного мага в королівстві, який не чув би про роман твоєї сестри з нікчемним смертним!

— Мірайя — наречена Реджинальда зі стародавнього та сильного роду дроу, у неї немає причин зустрічатися з людиною! — впевнено відрізав той. — Але таким заздрісникам, як ти, хотілося б зірвати її весілля!

Вампір зло розсміявся на ці слова.

— Я скоріше жалію Реджинальда. Не встиг одружитися — а вже з рогами!

— З деяких пір п’явки стали надто балакучими, — голосно, трохи глузливо промовив хлопець із червоним волоссям, який до цього просто спостерігав за ними.

Напружені погляди присутніх схрестилися на ньому, а вампір зовсім був на межі. Здавалося, одне невірне слово — і вони зчепляться на смерть. Та настрій Ейнара після сварки зі старшим братом був паршивий. Випустити пару в бійці — чудовий вихід.

— Стюарт, — виплюнув його прізвище вампір.

Юнак із червоним волоссям із задоволенням кивнув і розкинув руки в боки.

— Так, у королівстві моє прізвище досить відоме!

Але завдяки його словам вони наче в одну мить втратили весь запал, і сварка зійшла нанівець. Вампір байдуже похитав головою, назвав його самозакоханим і поспішив піти.

Чаклун у деякому здивуванні дивився йому вслід. Він прийшов сюди, сподіваючись знайти неприємності, а вони отак просто йдуть?!

— Гей! Ти куди?! Повернись!

— Стюарт, ти скоро почнеш кожного зустрічного благати посперечатися з тобою? — потішався з Ейнара маг.

Світлий ельф, котрий тут був просто як глядач, порахував слова мага веселими та вирішив долучитися:

— Його смерті бажає вже пів академії. Такими темпами твоя аура не витримає атак, Стюарте.

У відповідь чаклун витягнув меч із піхов. Темне полум’я пройшлося по лезу.

— Давай перевіримо!

За пів години до зустрічі.

Дві глибокі борозни залишилися на траві після гальмування. Ейнар із відразою подивився на брудні чоботи, відразу ж очистивши їх за допомогою простенького заклинання.

— Стюарт! Чистоплюй клятий!

— Він же терпіти не може бруду. Одного разу на практиці нас відправили просто в лігво зомбі, — з ентузіазмом розповідав однокурсник Ейнара. Він із радістю схопився за можливість попліткувати про чаклуна. — Так він сам перебив більшість, бо не хотів залишатися там і хвилини! Божевільний.

— Закрий рота! — і на додаток до своїх злих слів Ейнар кинув у магів закляття мовчання.

Не звертаючи більше уваги на двох ідіотів, сповнений рішучості, він міцніше стиснув руків’я клинка. Їхня бійка більше скидалася на розминку для нього, а от ельф виглядав досить пошарпано. Справжня втіха для його очей.

Коли він провів рукою над лезом, те, огорнуте полум’ям, набуло насиченого чорного кольору. Він сьогодні був у настрої дати світлому гарний урок.

Однак гуркіт у дворі академії змусив Ейнара відступити від задуму. Він залишив ельфа в спокої й перевів погляд у бік джерела шуму. Інтуїція підказувала якнайшвидше забиратися звідси, та, ледь устигнувши зробити крок, він був знесений ударною хвилею від вибуху.