13

Світло просочувалося крізь важкі штори, ковзаючи по підлозі й краю ліжка. У кімнаті було тихо, але з-за її меж долинали ледь чутні звуки. Бабуся Ксенії вставала раніше за свою онуку, яка могла проспати до опівдня, як той бабак.

На Аштері Ейнар ніколи не спав так довго.

Там кожен день був розписаний по годинах. Коли він був ще маленьким, прислуга будила його, але з часом його почало дратувати, що до його кімнати заходили, поки він спить. Тому сам почав вставати ще до сходу сонця. У нього була купа обов’язків і очікувань від родини, а будь-який крок убік одразу кидав тінь на її репутацію.

Звичайно, життя в академії дозволило трохи послабити контроль, і він отримав можливість поводитися вільніше. Але ця примарна свобода мала закінчитися наступного року. Через це всередині кипіли злість і роздратування, вихід яким він знаходив у сварках та бійках з одногрупниками чи просто тими, хто навчався в академії. З часом охочих конфліктувати ставало дедалі менше — він переважав у силі й уміннях.

Тут усе було інакше. Шалений ритм земного життя виснажував, але водночас давав дивне відчуття свободи. В Україні він уперше дозволив собі розслабитися — не зважати на слова інших, робити те, до чого тяжіє душа, і не ховатися за маскою аристократичного лицемірства.

Поруч лежала Ксенія, і він з легкою усмішкою не міг відвести від неї погляду.

У напівтемряві її риси здавалися ще м’якшими. Можливо, вона не відповідала якимось канонам краси, але для нього її обличчя було бездоганним. Він любив її невеликий ніс, акуратні брови з м’яким вигином, але найбільше — пухкі губи. Коли вони розпливалися в усмішці, її обличчя ставало особливо привабливим. А ще тоді з’являлася ледь помітна ямочка на правій щоці, що давно стала його слабкістю.

І добре, що окуляри залишилися в минулому — без них її темно-горіхові очі здавалися більшими, а їхній блиск — живішим, особливим.

Він нахилився й ледь торкнувся її губ. Це навіть поцілунком важко було назвати. Простий, невинний доторк, але Ксенія тихо зітхнула уві сні й притиснулася ближче. Її коліно ковзнуло по його стегну. Долоня несвідомо лягла йому на груди й він відчув, що його контроль починає хитатися.

Ейнар повільно втягнув повітря. Його рука ковзнула по спині  Ксенії — обережно, майже цнотливо. Але, відчувши під пальцями теплу м’яку шкіру, хлопець різко прибрав руку.

Заплющивши очі, хлопець роздумував про нинішню ситуацію, з якої був тільки один вихід. Той, який Ксенія бажала відкласти років на п'ять.

Його виховання не дозволило б йому перейти від поцілунків до чогось більшого. Ніколи. Це як звичка, вкорінена в кістках. Йому роками втовкмачували, де межа. І саме тут закінчувалася його гнучкість та здатність перелаштовуватися під новий світ.

Проте справа була не лише в стриманості й очікуванні в кілька років. Проблема була глибша.

Його батько.

Каем Сейнтфайр дав йому кілька місяців, пообіцявши не розкривати родині деталей переходу між світами. Та це лише кілька місяців.

Одруження саме по собі не стане для батька перешкодою. Якщо захоче, він знайде спосіб розірвати будь-який союз. Навіть те, що Ксенія була ра ін лоу, могло не зупинити його.

Однак існує спосіб, який допоможе вирішити одразу дві проблеми. Все досить просто: він мав одружитися за законами Аштера й перейти в рід дружини. Таким чином його ім'я автоматично зникне з сімейного дерева Стюартів. Усі подумають, що життя його підійшло до кінця. А мерця ніхто не піде шукати в інший світ.

Залишалася лише одна змінна — людська жадібність. Якщо батько вирішить повернути Темне Полум’я за будь-яку ціну... Що ж, Ейнар тоді фактично вже належатиме до іншого роду. А бігати туди-сюди між сім'ями не вийде, тому що ритуал проводиться один раз й назавжди.

У майбутньому, коли Ксенія захоче узаконити все за земними правилами, він з радістю візьме її прізвище, щоб остаточно позбутися свого минулого. Їхні діти не матимуть нічого спільного з Аштером. Ейнар цього не дозволить.

Не тому, що той світ був поганим. Ні. Просто життя на Землі давало більше можливостей та свободи.

Рука Ейнара обережно ковзнула по волоссю Ксенії, поки його розум уже обмірковував план, який зробить їхній зв’язок непорушним. Усі нюанси мають бути враховані.

Чи варто поспішати та завершити все до повернення інших потраплянців на Аштер? Точно. Хтось має провести ритуал. І цим “кимось” стане пан Сейнтфайр — великий знавець шлюбних церемоній. Скільки разів його намагалися одружити з дівчатами з різних заможних і владних кланів? Десять? П’ятнадцять? У будь-якому разі процес він знає досконало.

Ксенія повільно відкрила очі, потягнулася, й її погляд зустрів його. Ейнар нахилився ще раз і поцілував дівчину — трішки довше, ніж дозволяло ввічливе ранкове пробудження. Її невеличка усмішка розтопила частину його внутрішнього напруження, і він обережно поклав долоню їй на щоку та прошепотів:

— Доброго ранку. Виспалась?

— Доброго, – вона приховала позіхання долонею і замість відповіді тихо мугикнула.

Але її руки обійняли його за талію, а голова зручно влаштувалася на плечі. Це означало лише одне — вона хоче ще трохи поспати.

Такі дії Ксенії були зброєю, яка повільно його вбивала і водночас ставала мотивацією. Усередині нього зростало щось темне, що він не міг більше стримувати: бажання зробити її своєю, повністю, назавжди.

І тоді ніщо не зможе розірвати цей союз. Ані його батько, ані рід, ані боги. Останнє його почало особливо хвилювати з появою в школі реінкарнацій Шандана та Мейджен. Але в імператора драконів ще були зобов'язання перед своєю країною та людьми, а Ейнар мав тільки Ксенію. І заради неї він був готовий знищити цілий світ. Сил у нього вистачить.

Тож богам краще не випробовувати його й добре запам’ятати: ніхто не стане на їхньому шляху до щастя.

***

Можна сказати, під час переписки Ейн просто поставив потраплянців перед фактом. Але в неділю, у призначений час і в призначеному місці, з’явилися абсолютно всі.