8.1

Покінчивши з усіма справами в школі магії, ми рушили додому. Та вже, сидячи в метро, Ейн прочитав повідомлення від Олега і, заплющивши очі, невдоволено застогнав. Зазвичай він так виглядає, коли йому хочуть підсунути термінову роботу (паперову).

— Щось сталося?

— Не те щоб сталося...– Якось нерішуче розпочав він. На його лобі все ще була похмура складка. — Просто треба дещо перевірити.

Не стала випитувати подробиць і просто побажала йому бути обережним. Ейн кивнув, пообіцяв швидко все владнати та встигнути на вечерю, а потім вийшов на найближчій станції, змішавшись із потоком пасажирів.

Уже ввечері я дізналася, що він ходив втихомирити уже знайомих нам вампірів — і виявив, що ті щезли без сліду.

— Тобто, зникли? – перепитала я, не до кінця розуміючи. — Випарувалися, чи як?

— Там, де вони проживали, не лишилося ніяких речей. Взагалі.

— То вони переїхали? І що далі будеш робити? В розшук їх подавати? — жартома спитала у нього.

— Ще чого не вистачало! Якщо самі не дадуть про себе знати, я їх і не шукатиму.

Ейнар усім виглядом показував, що його більше це не стосується. Ну добре. Чесно кажучи, і мене питання кровопивць не надто цікавило.

А вже наступного дня ми сиділи у квартирі Ейнара, щоб спланувати вилов паразитичної тіні.

У вітальні яблуку було ніде впасти.

Аріс зручно сидів на підлокітнику дивана, закинувши ногу на ногу, і скептично оглядав чаклуна, який саме на телефоні відкрив карту та пояснював хто і де буде знаходитися. Еріналь тим часом зосереджено дивився телевізор і відмахувався від чергової спроби І Ана вирвати в нього пульт та вимкнути «Сімейні мелодрами», на які підсів його друг. Ірина Самойлова розмовляла з Еліною, яку також привели сюди. Не дарма Ейн обіцяв помічниці, що скоро у неї буде подруга.

А я просто спостерігала за усіма та намагалася удавати, що мене не хвилює те, що вчора дізналася про минуле Аріса у дзеркальному світі.

— Отже, — насамкінець мовив Ейнар, не підіймаючи очей. — Ми маємо всього одну ніч, щоб закінчити це. Виходимо після шостої вечора.

— “Виходимо” — це хто саме? — насупився Аріс, спершись ліктем на коліно. — Бо, якщо я правильно розумію, у цій благородній місії мені відведено роль приманки, так?

— Саме так, — сухо підтвердив чаклун.

Аріс зітхнув із таким драматизмом, ніби його примушували танцювати на розпечених вуглях та кинув багатостраждальний погляд на Еріналя:

— Знаєш, у демонічному світі зазвичай жертвами стають цапи, кури або люди. А тут — хочуть спіймати нечисть на демона.

— Не драматизуй. Хоч раз зробиш щось корисне!  — відмахнувся Еріналь, не проявляючи ані краплі  жалю до демона. Його увага й досі була зосереджена на сцені сварки між головними героїями, що розгорталася на екрані. Від хвилювання він навіть почав ніготь гризти.

— Ага, корисне, — пирхнув Аріс. — Я без магії піду на вулицю, де теоретично на мене відкриє полювання паразитична тінь. Прекрасно! Моїй долі не позаздрив би навіть диявол!

Ейнар нарешті підняв на нього погляд, в якому було щире здивування та нерозуміння.

— Ти будеш під захистом моєї групи зачистки. За тобою спостерігатимуть з укриття. В разі небезпеки тебе захистимо.

Чи заспокоїло це демона? Та де там! Він підскочив зі свого місця й театрально сплеснув в долоні.

— О, чудово! Тобто я офіційно дівиця в біді, яку охороняють хоробрі воїни? Може, ще сукню вдягну, щоб образ завершити?

Ледве стрималася від того, щоб не закотити очі до стелі. Можна подумати, що Аріс — ніжна домашня квіточка, яка у дзеркальному світі займалася виключно вишиванням хрестиком, а не всім… тим, чим він насправді займався.

— Я б могла спробувати знайти у шафі щось червоного кольору. Буде навіть символічно, – раптом вставила свої "п'ять копійок" Еліна, задумливо нахиливши голову й наївно кліпнувши віями. Якщо чесно, це було дуже схоже на добре завуальовану насмішку.

Почулися смішки, які усі старанно намагалися замаскувати під кашель.

— Дуже смішно, — пробурмотів Аріс, кидаючи на неї погляд, який міг би спопелити на місці.

Ейнара, здавалося, вже добряче втомило обурення Аріса. Він прикрив очі на секунду й у нього був вигляд, як у людини, яка з усіх сил старається не зірватися просто тут і зараз. І тут мені хотілося його похвалити, бо ще місяць тому він би не стримувався. Демон навіть не розуміє, як йому пощастило.

— Слухай, — почав Ейнар, не підвищуючи голосу, але інтонація з якою була сказана наступна фраза пронизувала холодом до кісток: — Якщо щось не подобається, двері там.

Ейн кивнув у сторону виходу, а на додачу ще й байдуже глянув на нього з-під лоба. Це означало, що він може вийти звідси та ніколи більше не повертатись. Аріс не знайшов, що сказати у відповідь. Лише міцно стиснув губи та мовчки сів назад на диван.

Ірина тим часом перехрестила руки на грудях і, наче бажаючи уникнути тиші, яка виникла, спитала:

— І все ж поясни мені, Ейнаре, чому саме я  маю стояти на стрьомі та спостерігати за Арісом?

— Бо паразит не прийде, якщо відчує когось із групи зачистки. — Спокійно відповів чаклун. — А ти технічно живою не є і автоматично переходиш до категорії "не має жодної цінності".

Ейнар пальцями показав лапки , після чого зауважив,  що на випадок, якщо тінь вислизне, саме Ірина прослідкує за нею до її укриття.

— Однак мене непокоїть той факт, що як для привида ти занадто добре виглядаєш. Ще запідозрить щось.

— Буду вважати це компліментом, — іронічно відказала Ірина.

Еліна, що сиділа поруч, хмикнула:

— То що ти хочеш, аби я зробила, бос? Тріщини на обличчі? Темні вени? Трошки примарного шарму?

— Роби. Подивимось, що з цього вийде!

Я не очікувала почути щось на кшталт цього.  

Примара, яка виглядає надто добре. Ні, вона дійсно мала кращий та здоровіший вигляд,  ніж в першу та останню нашу зустріч. Якимось чином їй вдалося позбавитися і від змазаного макіяжу і, якби не те що крізь неї видно стіну, можна зовсім забути, що вона мертва.