Розділ 7. Зізнання самій собі

Саммер розплющила очі й миттєво відчула густе, обволікаюче тепло поруч. На її обличчі сама собою з’явилася дурнувато-щаслива посмішка. Повільно повернувши голову на подушці, вона побачила Діна. Він спав на животі, повернувши обличчя в інший бік, а його гола засмагла спина, густо вкрита темними татуюваннями, була яскраво підсвічена вранішнім сонцем.
Спогади про те, що відбувалося між ними цієї ночі, раптом лавиною ринули в її голову, і щоки Саммер миттєво спалахнули густим рум'янцем. Вона натягнула простирадло до самого носа, ховаючи збентеження. Це було неймовірно. Дін, який зазвичай здавався таким кремезним і зухвалим бунтарем, учора вночі був трепетним і чуйним. Він цілував кожен міліметр її шкіри, ніби вона була найбільшою цінністю у світі. Саммер досі пам’ятала, як від його гарячих губ і впевнених рук усе всередині вибухало, як вона, зовсім втративши контроль, голосно стогнала, вчіпляючись пальцями в його міцні плечі. Без сумніву, це була найкраща ніч у її житті.

Намагаючись не розбудити хлопця, Саммер обережно й тихо вислизнула з-під ковдри. Накинувши його велику чорну футболку, яка пахла океаном та кокосом, вона навшпиньках вийшла до вітальні.
Там, на кухонному столі, на неї чекав рожевий блокнот. Саммер сіла на стілець, підібравши під себе ноги, дістала з шухляди ручку й розгорнула лист із минулого.

Прикусивши губу від задоволення, вона рішуче закреслила перший пункт: «Навчитися серфінгу». Ну, встояти п'ять секунд на дошці, а потім ефектно впасти разом із найкрасивішим хлопцем узбережжя - це цілком можна вважати перемогою.

Далі ручка пройшлася по другому рядку: «Поцілувати незнайомого хлопця». Абсолютно й беззаперечно виконано.
«Угнати байк». Саммер згадала шалений рев мотора чорного «Тріумфа», нічне шосе та те, як міцно вона стискала талію Діна. Посміхнувшись, вона перекреслила й цей пункт.
«Поплавати голою опівночі». Боже, яке ж це було божевілля, але вона це зробила. Ручка знову залишила лінію на папері.
«Заспівати перед натовпом». Вчорашній вечір на площі, оплески, гітара в руках і те, як Дін дивився на неї... Її щоки знову запекли від спогадів, і Саммер швидко закреслила п'яте завдання.

Її рука застигла над пунктом «Закохатися по-справжньому».
Дівчина довго, не кліпаючи, дивилася на це слово. Серце в грудях защеміло від усвідомлення неминучого. Вона знала, що це закінчиться болем для них обох, але брехати собі більше не могла. Вона була по вуха, абсолютно й безповоротно закохана в цього хлопця. Та й як у нього взагалі можна було не закохатися?
Саммер глибоко вдихнула, повільно провела лінію поверх слова, закреслюючи його, і тихо, але впевнено посміхнулася сама собі.

У цей момент з боку спальні почувся тихий шурхіт. Дін вийшов у вітальню в одних лише боксерах, скуйовджений, сонний і неймовірно домашній. Зупинившись у дверному отворі, він застав Саммер саме в ту мить, коли вона посміхалася своєму щоденнику.
Дін застиг, просто милуючись нею. Сонячні промені падали на її руде волосся, роблячи його схожим на золотий німб, а його власна чорна футболка висіла на її тендітному тілі, оголюючи тонкі ключиці. Хлопець дивився на її чисту, щиру посмішку і в його голові промайнула та сама думка: «Як взагалі в цю дівчину можна не закохатися?»

- Що там лишилося, руда? - з хрипотою в голосі тихо запитав він.
Саммер здригнулася від несподіванки. На її обличчі на мить мигнув переляк, і вона блискавичним рухом захлопнула рожевий блокнот, притискаючи його до грудей. Вона ніяково здвигнула плечима й спробувала повернути собі невимушений тон:
- Ну... взагалі-то, лишилося тільки стрибнути зі скелі у воду. Але я панічно, просто до нудоти боюся висоти. Тож, мабуть, цей пункт так і залишиться невиконаним.

Дін повільно підійшов до неї, зменшуючи відстань між ними. Його великі, теплі долоні м’яко лягли їй на плечі, а потім піднялися вище, обхоплюючи її обличчя. Він нахилився і ніжно, але дуже впевнено поцілував її в губи.

Відсторонившись на кілька сантиметрів, він зазирнув прямо в її зелені очі, в яких зараз читалася неймовірна вразливість.

- Я буду з тобою, Саммер, - серйозно, без жодної краплі звичного жарту сказав Дін. - Чуєш мене? Ми стрибнемо разом. Я триматиму тебе за руку, і ми будемо разом. У всьому.