Розділ 6. Музика теплих ночей

Вечірній Оушен-Бриз дихав теплом розігрітого за день каменя та свіжістю прибою. Вони йшли за руку, постійно штовхаючи один одного ліктями, сміялися і дуріли, як підлітки, які втекли з уроків. На розі однієї з вулиць світилася яскрава ятка з морозивом.
- Чекай тут, руда, - хитро підмигнув Дін.

Він прослизнув до стійки, де продавець якраз відвернувся до холодильника, миттєво підхопив два ріжки з лимонним та полуничним морозивом і кинувся назад.
- Тікаємо! - реготнув він, хапаючи Саммер за руку.

Вона задихалася від сміху, заледве встигаючи переставляти ноги, абсолютно впевнена, що вони щойно скоїли черговий дрібний злочин. Саммер і гадки не мала, що поки вона сміялася, Дін легким рухом акуратно поклав на стійку купюру, що втричі перевищувала вартість - так, щоб його шалена спільниця нічого не помітила. Йому подобалося підігрувати її бунту, але підставляти місцевих роботяг він не хотів.

Вони блукали лабіринтами вуличок, злизуючи солодкі краплі, що швидко танули, поки не вийшли на невелику площу. Там, в оточенні натовпу перехожих, грали вуличні музиканти. Звуки акустичної гітари та глибокий голос вокаліста розліталися вечірнім повітрям. Дін прислухався до незнайомих, м'яких слів.
- Дивна мова, - тихо зауважив він. - Не знаю, що це, але звучить красиво.

Саммер раптом підстрибнула на місці, її очі спалахнули диким захватом.
- О боже, Дін! Це ж українська пісня! - крикнула вона і, не чекаючи його реакції, вчепилася в його долоні, тягнучи за собою в центр площі. Вона почала голосно підспівувати, кружляючи навколо нього:
- Часом буває так, що хочеш почути речі, яких ніколи б не знати…

Вона міцно тримала його за руки, водячи ними зі сторони в сторону, і широко, безтурботно посміхалася. Дін слухав її, і в його грудях щось солодко стислося. У неї був неймовірний голос - чистий, дзвінкий, але з якоюсь ледь помітною, чарівною хрипотою.

Коли пісня закінчилася, Дін притягнув її ближче до себе.
- У тебе дивовижний голос, руда. Ти знаєш? Не хочеш щось заспівати для мене?

Саммер застигла, округливши свої великі зелені очі.
- Ти не повіриш... але це взагалі-то є в моєму списку. Пункт номер шість. Заспівати перед натовпом, - вона озирнулася на людей навколо, і на її обличчі вперше з'явився легкий переляк. - Але... їх тут так багато.

Дін зробив крок уперед, зменшуючи відстань між ними до нуля. Його гаряче дихання торкнулося її вушка, коли він тихо, але впевнено прошепотів:
- Дивись тільки на мене, Саммер. Більше нікого немає. Тільки я і ти.

Він відсторонився, впевнено підмигнув їй і рішуче попрямував до музикантів. Дін про щось заговорив із гітаристом, кивнувши в бік Саммер і непомітно протягнувши хлопцеві кілька купюр. Музиканти посміхнулися і закивали. Дін повернувся до неї і поманив рукою:
- Твій вихід, зірко.

Саммер зробила глибокий вдих. Коліна злегка тремтіли, коли їй у руки вклали мікрофон. Поглянувши на інструменти, вона тихо попросила:
- Можна мені ще гітару, будь ласка?

Хлопець-музикант охоче передав їй свій акустичний інструмент. Саммер повільно видихнула, заплющила очі на секунду, а коли відкрила їх - одразу знайшла поглядом Діна. Він стояв у першому ряду, схрестивши руки на грудях, і дивився на неї так, ніби вона була центром усього всесвіту.
І це спрацювало. Натовп навколо розчинився, перетворившись на розмиті тіні. Залишився тільки він.

Вона поклала тонкі пальці на струни, і над площею прозвучав перший, чистий і трохи тремтливий акорд. Саммер потягнулася до мікрофону губами й заспівала, дивлячись прямо в його очі:
- My eyes light up when you walk by... (Мої очі спалахують, коли ти проходиш повз),
I can’t hide that little smile...(Я не можу приховати цю маленьку посмішку).

Її голос, спочатку тихий, швидко набрав сили. Він звучав ніжно, обволікуюче, торкаючись найглибших струн душі. Дін слухав її, і йому здавалося, що він забуває, як дихати. Кожне слово, яке вона співала, проникало під шкіру. Вона була просто неймовірною. Космічною.

- My heart beats fast when you call my name... (Моє серце б'ється швидше, коли ти кличеш мене на ім'я),
And I never want to forget this feeling...(І я не хочу забути це почуття).

Люди навколо затихли, зачаровані цією раптовою магією. Хтось почав тихо погойдуватися в такт, але Саммер цього дійсно не бачила. Вона співала для хлопця в чорній футболці.
- Oh, your voice, your smile, your eyes...(О, твій голос, твоя посмішка, твої очі),
They light up all my darkest nights...(Вони освітлюють усі мои найтемніші ночі).
I want to keep these memories close...(Я хочу зберегти ці спогади),
And never let this feeling go...(І ніколи не відпускати це почуття).

Коли прозвучав останній, затухаючий акорд, площа на мить завмерла, а потім вибухнула гучними аплодисментами та вигуками захоплення. Серце Саммер шалено билося в грудях, готове вискочити назовні. Вона важко дихала, опустивши гітару.
Вона підняла погляд на Діна. Він не плескав. Він просто дивився на неї з легкою, неймовірно ніжною посмішкою, а в його очах палало таке тепло, від якого можна було розплавитися.

Дін швидко підійшов до неї, обережно забрав мікрофон та гітару, повернувши їх власникам, і міцно перехопив її за руку.
- Ходімо звідси, - тихо, з притиском сказав він.

Не даючи їй оговтатися від шоку та овацій, Дін швидко повів її геть із площі, ховаючи їх обох у затишній прохолоді нічних провулків. Його серце калатало не менш шалено, ніж її. Наступний пункт їхнього літа ставав неминучим.