Історія 7 (в)

- Про це ніхто не повинен знати.

- І не дізнається. Не від мене.

- Обійдемося без зайвих паперів?

- О, тобі я довіряю, - іронію в цьому складно було не почути, та водночас це було правдою.
Дивно, дуже дивно. Вся ця розмова виходить за рамки, за межі уяви нормальних людей. Та чи нормальні вони?

Як можуть бути вони нормальними? Добровільні жертви один одного. Добровільно у змові, у кайданах Автора. У спробі досягнути Едема. Персонажі. Добро і Зло. Герой і Лиходій.

- Добро має перемагати, - ніби поставив крапку перший, показуючи свою правоту, тим більше вони обидва знають яким буде фінал.

- А зло спокушати,- обперся плечем на дерево й посміхнувся так грайливо, провів кінчиком язика по губах.

- Не мене ж, так що не починай, - всміхнувся він. Я не маю права на похибку, - впився нігтями у свою руку.

- Мені не можна нікого шкодувати. Ніякого добра, ніякої милості. Будь сміливим, Героє, - наказав він, - ти ж у нас такий правильний, - ядовито посміхнувся він.

- Ошукай всіх, Лиходіє. А якщо ти порушиш правила, я подбаю про тебе. То ж будь уважним, Лиходій.

Вони мовчали хвилину, другу. Щось стримуючи.

- Я ж не лише герой. Не лише персонаж, не просто фігура. Я живий.

- Те що ти говориш не має сенсу.

- Ти не знаєш як це, втратити все щоб врятувати інших.

- Ти не розумієш як це, залишитись в живих коли не зміг захистити нікого.

- Розумію.

- Ми самі вибрали цей шлях, Героє. Нам не звернути з нього. Жодному з нас. І навіть якщо весь світ поляже я не відмовлюсь від цього. Будь достойним супротивником.

- Навіть якщо весь світ поляже... - з їдкою посмішкою промовив Герой.

- О, а якщо і справді знищити весь світ? Яка гарна ідея для фіналу, - ледь чутно промовив Автор що весь цей час спостерігав з-за дерев.

Втручання Автора ніколи добре не завершується.

У відомстві здійнявся галас.

Хто смів, хто втрутився, хто зіпсував фінал?

Янгол спала, Автор з’явився й через секунду знову зник.