Пролог

Епоха вічної пітьми. 2000-500 роки до нашої ери.

«Епоха вічної пітьми» - один із найстрашніших періодів в історії магії. Тисячоліттями існував баланс між магами світла та тьми. Обидва правителі були друзями. Так тривало до тих пір, поки у магів темряви не з’явився новий правитель – Раян Дізенберг. Він не розумів, чому маги темряви мають «дружити» з магами світла. Створивши новий режим, і прибравши тих, хто був проти його поглядів, він почав знищувати магів світла. Ті, в свою чергу, програвали їм по числу воїнів. Тож все, що лишилося магам світла – це тікати. Але це не вдовольнило Райана, він хотів більшої величі, влади над людьми і повне винищення магів світла…

Село «Великий в’яз».  1011 рік до нашої ери.

- Софія, Аарон, ідіть їсти. – Кликала їхня мачуха.

Софія та Аарон брат і сестра, які лишилися своїх батьків в дуже юному віці, вони тоді були занадто малі, щоби запам’ятати, що сталося. Але вони пам’ятають, що після того випадку їх прихистили містер та місіс Леренси. Ті в свою чергу виховували їх як своїх рідних дітей.

- Вже іду. – Крикнула чотирнадцятирічна Софія.

Місіс Леренс зайшла в кімнату брата та сестри.

- Аароне, кинь цю книжку, обід охолоне.

- Добре, зараз. – З роздратованим тоном відповів хлопець, який був не дуже радий, що його відволікають від читання.

***

Сім’я їла мовчки, до тих пір, поки містер Леренс не порушив мовчанку.

- А що ти, Аароне, оце днями читаєш?

Погляд Аарона одразу став бадьорим. Він явно боявся почути подібне питання.

- Нічого цікавого, книги про магію.

Вітчим одразу напружився.

- Про магів темряви? Мені бібліотекар розповів, що ти брав книжки по їх мові вже декілька років. Навіщо ти їх читаєш? Ти ж знаєш, що зробили маги темряви, і знаєш, що вони наші вороги.

- Я…

Аарон не встиг договорити, тому що з вулиці почулися крики. Містер Леренс підхопився і підійшов до вікна, побачене там його занепокоїло.

- Вони прийшли, всі в підвал.

Двічі повторювати не довелося, всі різко підхопилися і попрямували в сторону сховища.

***

В сховищі було близько сотні людей, и всі сиділи тихо мов миші. Аарон в свою чергу дивився на вулицю через дірку в старих дверях, неначе виглядаючи щось або когось. Аж тут він сказав:

- Ось він, він прийшов!

- Замовкни бовдуре, а то вони почують. – Відказала Софія.

Аарон проігнорував ці слова і вийшов на двір. Він почав іти в напрямку магів темряви.

- Нарешті хоча би одна людина. – Радісно проказав Раян кренською (* Кренська мова – мова темних магів.). А потім, менш привітно сказав. – Убити.

- Зачекайте, не треба мене вбивати. – Заперечив Аарон також кренською. – Я прийшов домовитися.

Раян зробив жест, який означає «Стоп». Солдати, які йшли на Аарона зупинилися.

- Людина, яка розмовляє кренською. Як цікаво. – На лиці ватажка знову з’явилася посмішка. – Що ж, кажи. Про що ти хочеш домовитися?

- Я хочу стати одним із вас. Хочу стати одним із вас.

На ці слова Раян розсміявся так голосно, що здавалося, неначе це чути на все село. І сміявся так ще хвилини зо дві.

- Ну ти даєш, хлопче. – Ледве сказав він. – Сансе, ти чув?

Тут з найближчого будинку вийшов на виклик юнак років вісімнадцяти, якого скоріш за все і звали Санс.

- Що вже сталося, Раяне, чого ти регочеш?

- Цей бовдур хоче стати одним із нас. – Сказав той тицьнувши пальцем на Аарона.

- А що тут смішного. – З кам’яним  виразом обличчя сказав Санс. - Це цілком можливо.

 Сміх ватажка зник за декілька секунд. Тепер він дивився на свого напарника як на божевільного.

- Ти зараз серйозно?

- Більш чим.

Раян відвів Санса, що би Аарон не почув їхньої розмови.

- Навіщо нам один нещасний хлопчисько в команді? Давай краще його вб’ємо. Кількість нашої армії від цього не постраждає.

- Навіщо? Це ідеальний кандидат. Вже зрозуміло, що він готовий на все заради імперії. Тим паче зараз він може допомогти знайти ту дівчину, яку ми шукаємо.

- О, Сансе. Ти такий дивний. То ти можеш спокійно вбивати сотні людей і магів, а зараз жалієш якого шістнадцятирічного хлопця. Чорт з тобою, роби що хочеш.

Санс після цих слів розвернувся і підійшов до Аарона.

- Тебе як звати?

- Аарон Дізкенс. Імена батьків не пам’ятаю, вони померли коли я був маленьким.

Раян і Санс переглянулися.

- «Дізкенс» - прізвище із пророцтва. – Сказав перший. – Той, чиї батьки померли.

- «Давай вб’ємо його». Не знаєш чиї слова? – Відповів другий.

- В пророцтві казалося тільки про дівчину.

- Ті, хто склав це пророцтво вже давно померли. За ці всі роки пророцтво могло набути змін, скоріш за все тому і про хлопця нічого не згадувалося. Якщо це так, то все набагато краще. – Санс знову став веселим. Повернувшись до хлопця він сказав: - Добре, ти станеш одним із нас, але спочатку відповіси на декілька питань.

Сказавши це, він поклав руку на плече Аарона, а потім підійшовши до Раяна прошептав йому на вухо:

- Я отримав доступ до його думок, хоч раз збреше – буде жалкувати все своє недовге життя, яке йому залишиться прожити. – Проказав Санс і повернувся до юнака. – Навіщо ти хочеш вступити до нас?

- Я хочу стати частиною імперії, я завжди дивувався вашій величі. Я хочу зробити все можливе, щоби допомогти отримати темним магам перемогу і разом з тим владу.

- Ти готовий пожертвувати за ради цього всім?

- Так.

- І навіть своєю сестрою?

Аарон опустив голову до низу, а потім із жалем сказав:

- Навіть нею.

Санс повернувся до свого друга:

- Ні разу не збрехав.

Але потім продовжив:

- Де вона?

Обличчя хлопця стало винуватим. «Пробач, сестричко» ледве чутно промимрив той і тицьнув рукою в сторону сховища.