Глава 7

Приємно, що хоча б прокинулася в обіймах Шана. …Приємно? Перелякано смикаюсь, але його руки м'яко і наполегливо мене утримують.

— Невже холодне каміння тобі миліше за моє тепло? — у синіх очах стрибають іронічні вогники… заворожують… заспокоюють.

— Де це ми? — кручу головою, натикаючись поглядом на монолітні кам'яні стіни, денне світло проникає у напівкруглий лаз метрів за п'ять від нас. І не тільки світло, звідти тягне моторошним холодом і, мабуть, я дійсно краще оберу обійми джина. — Схоже на печеру.

— Правильно, твоя сила перекинула нас високо в гори, облюбувавши для нас це кам'яне дупло, подалі від драконячих очей. Оце ми з тобою наговоримося, поки вони нас не знайдуть. Їхня стримуюча магія, вплетена в стіни, тепер для тебе, як мертвому припарка. Дика магія норовлива, буйна, потужна, руйнівна, але ця сила також здатна відроджувати та створювати шалені дива.

— І все це в мені? Як її позбутися? Можна я буду просто звичайною людиною?

— Почнемо з того, що ти не людина, Лексі, — Шан бере мої крижані долоні і начитає їх розтирати. —Але мерзнеш, як людина, — пирхає він, сміючись. — Ходять легенди, що сплеск дикої магії створив величезний, живий, насичений світ, сповнений небезпек, істот, почуттів, а потім такий же сплеск розбив цей витвір на безліч шматків. Так з'явилися світи, з'єднані між собою магічними нитями. Знаєш чому дика магія так усіх лякала? Тому що нею не можна керувати, навпаки, це вона керує і її правила неможливо осягнути жодній душі. Такого висновку дійшло братство відьмаків, до їхньої думки зазвичай прислухаються, бо лише цій расі відомі всі тонкощі магічного мистецтва, вони творці заклинань, бла-бла-бла і подібні дурниці. Але насправді ці лукаві морди всіх обдурили, щоб убезпечити себе і домінувати. Титанічними зусиллями, принісши на свій вівтар безліч жертв, вони загнали дику магію в тіло того, хто зголосився піти на смерть, цю місію добровільно взяв на себе один з найсильніших відьмаків, він по краплях вичавив магію, що рвала його на шматки, в гремуар, запечатавши її рунами, сплітаючи їх в заклинання, таким чином заточивши давню силу в «Руйнівник», який відразу ж кинули в багаття. Він горів дванадцять днів та дванадцять ночей. Місце попелища й досі ревно охороняється служителями ордена, такими собі колоритними відунами, які бояться… попелу. Ці диваки чомусь вирішили, що він небезпечний, думають, що дика магія відродиться наче фенікс, а вона давно знайшла інший шлях, переповзла на клаптик сторінки, чекаючи свого часу. Мабуть, чекаючи демона зі світлою душею, чекаючи на ту, хто зможе з нею порозумітися, хто почує її і прийме. Дикий кінь завжди сильніший за об'їждженого та зламаного. Але... якщо знати правильний підхід, можна і без знущань домогтися від дикого коня згоди служити тобі.

— Вся ця мудра і, не приховуватиму, цікава розповідь означає, що її з мене не витягти?

— Давай по порядку. Почнемо з того, що я розповім тобі хто ти, ким були твої справжні та прийомні батьки, хто насправді Ліам, як ти вийшла заміж за Серафіма і познайомилася зі мною. Я люблю розповідати історії. Ти помітила, правда? А пестити словами твої милі вушка мені подобається ще більше.

— А не словами? — ляпнула, не подумавши, і залилася фарбою до самого коріння волосся. Дивлячись на його усмішку, хочеться провалитися крізь землю.

— Хм, до цього ми теж повернемося. …Сподіваюся.

…Я слухала його, відкривши рота, підкоряючись чуттю, вірячи кожному слову. Іноді мені доводилося затикати йому рота долонею, щоб мати час віддихатися та усвідомити, тому що правда виявилася настільки неймовірною, що мені потрібні були паузи, щоб укласти це все в голові. Мої справжні батьки демони, прийомні відьмаки, які виховували мене звичайною людиною, приховуючи правду про світи, а мій перший хлопець… перевертень. І я любила Серафіма, цього роздратованого та зарозумілого зеленоокого демона, народила йому сина та дочку. …Це ніби казка, ніби розповідають про когось іншого, не про мене, тому що я ніколи навіть припустити не могла в жодній зі своїх фантазій, що моє життя так круто зміниться, що я виберуся з ілюзорної шкаралупи домашньої дівчинки і стану... темною княгинею.

— Значить, моя кров надає тобі сили? І в тебе… типу з'являються ікла? Не смійся, мені важко це уявити навіть після того, як я на власні очі побачила дракона. Мені здається, ікла тобі не личать, не до такого обличчя.

— Ну, моя фізіологія дуже складна. Я до біса загадковий чоловік, — добре, що Шан вплітає іронію, так легше все сприймати. Щоб ми усі робили без гумору, він має дивні властивості згладжувати незручність, гострі кути і розвіювати страхи.

— Якщо в мені стільки сили, то чому б нам звідси не втекти? Адже я можу тебе звільнити і повернути нас додому?

— Про це говорити ще зарано, доведеться тут затриматись. Ти поки що не знаєш, як використати цю силу, ти не прийняла її, а вона ще не прийняла тебе. Зараз ти більше схожа на ходячу бомбу. Будь-які твої емоції провокуватимуть сплески дикої магії. Через твій гнів можуть спалахувати будинки, які неможливо буде згасити, а твоя радість може створити диво і на деревах почнуть рости цукерки.

— Я не люблю цукерок.

— Тоді голівки сиру, — усміхається Шан, ще міцніше притискаючи мене до себе. — Через твоє тремтіння мені здається, що починається землетрус. Тобі доведеться навчитися створювати рівновагу, навчитися слухати і довіряти цій силі, служити їй, щоб вона своєю чергою служила тобі. І тренуватись краще на землях драконів, якщо щось піде не так, мені їх не шкода.

— А мені шкода, вони теж мають право на життя. Адже це не всі причини, правда?

— Так, якщо ми повернемося зараз, Серафім піде війною, загине багато джинів та демонів. А ти, не володіючи собою, з дикою стихією всередині, можеш ненароком загробити ще більше народу. До того ж, я пов'язаний угодою з Райгаром. Залишилося ще два бажання, і я маю намір підштовхнути татуся дракона, нав'язавши йому ці бажання, щоб він не надумав обдурити мене першим. Дракони люблять збирати та колекціонувати рідкісні та цінні речі, гарних жінок, магічні артефакти, стародавні манускрипти і ти, з твоїми новими можливостями, тепер бажаний трофей. Тим більше, що у них такі складнощі з пошуками гідної дружини. Думаю, Райгар намилився залишити тебе і видати заміж за Альпа. Але спочатку він попросить мене навчити тебе контролювати твою силу, бо я натякну йому, що знаю, як це зробити. А перед цим я шокую його новиною, що його син Гектор живий і знайти та звільнити його з кайданів ворожого полону зможе лише дика магія.