46

Минуло кілька виснажливих годин, коли почали відбуватися зміни в куполі, під яким знаходилась дівчина. Декани Бірс та Ройд напружились й були вже напоготові до будь-яких ситуацій, а зараз могло статись що-завгодно. Та все було набагато простіше. Сяйво навколо дівчини поступово змінювало своє забарвлення на більш дідий віддінок, а згодом зникло взагалі.

Таіра так і лишилась висіти в повітрі, оскільки ще повністю не пройшла трансформацію. Зазвичай, входження в силу проходило набагато довше, відбувалось перелаштування магії, єднання її з майбутньою ініційованою відьмою та благословення Богинею.

Густе волосся дівчини сяючими струмочками розвіялься з усіх боків, здається, що воно стало ще довшим та мало ще світліший відтінок. Одяг теж був іншим, не тим, що мався з початку –тіло від шиї до самих п’ят огортало тонка, напівпрозора сукня, що мала закритиі плечі та зовсім прозорі, розширені до краю, рукава-ліхтарики. Ноги були босими  й тому було добре видно, як від пальців йшли тонкі, ледь помітні золотавого, сріблястого, зеленого та ніжно-блакитного відтінків мигаючі лінії, а значить духи стихій прийняли дівчину та стали з нею одним цілим.

Купол різко спав і це змусило чоловіків підірватися з місця та летіти з простягнутими руками до дівчини, щоб входження в силу на закінчилось переломом шиї. Тіло Таіри повільно опускалось на землю, декани зі скупим полегшенням зітхнули, вони знали, що це ще не кінець. Залишився останній, третій, найважливіший та найскладніший етап, і що найцікавіше, ніхто не знає чого очікувати і коли він почнеться – теж загадка.

На руки Джейдена легко, мов пір’їнка опустився стрункий, дівочий стан. Бірс злегка поправив пасма неслухняного волосся за чарівні вушка дівчини, відкриваючи світлу бліде обличчя.

- Зірок стало більше. – Погляд Алана був повністю прикутий до вже тринадцяти зірок, що були до цього моменту сховані у волоссі.

- Якого вони кольору? – Запитання вилетіло швидше ніж Джейд встиг додумати. Інформація про ще один знак була хоч і очікуваною та все одно приголомшливою. – Хоча, постривай, можеш не відповідати. Рано ще про щось говорити, вона не повністю ініційована.

- Маєш рацію, та ставлю все те, що маю, на те, що що дічина світла. Абсолютно точно тобі говорю.

- Ми маємо підготувати її до наступного етапу, знаю, невдоволення її не матиме меж, та нехай краще зненавидить мене за тренування, ніж я себе за те що мав можливість допомогти, але не використав її.

- Безумовно. – Погодився Алан. – Та ще нам потрібно навідатись до Алани, ми маємо знайти спосіб повернути їй пам’ять, повернути до нормального життя та й взагалі до Селару. Хоча уявлення не маю як це зробити.

- Не маю бажання йти до матері й з’ясовувати стосунки, хоча знаю, вона має до цього безпосереднє відношення. – Голос Джейда тремтів від злості, та зараз не час демонструвати поганий настрій, він знав, що все одно зустрінеться з Ангеліною й що розмова буде непростою – йому також було відомо. Потрібно трохи часу, аби увесь нещодавній негатив зійшов нанівець та не пустив своє коріння глибше, адже це заважатиме у вирахуванні того, хто давно перейшов на бік зла. – Але обов’язково зроблю це. Пізніше. Я віднесу Тару до кімнати, а ти, будь ласка, віддай розпорядження своїм підлеглим, щоб приготували трав’яний чай з додаванням твого особливого відновлюючого бальзаму. Потім зустрінемось у сховищі, і мабуть, скористаймося порталами, мало що.

- Твоя правда, зайва увага нам ні до чого. Треба бути обережними, слідкувати щоб не присіли на хвіст. – На тому й розпрощались.