Двоє проти вічності. Книга 1. Двері, які співають

Листівка № 22

(знайдено в машинному відділенні, приклеєна до панелі ШІ скотчем від Коша; папір зморщений, з плямами від масла й кави, почерк кривий, ніби ШІ писав пальцем на запітнілому склі)

Любов — це коли ти знаєш усі баги в коді партнера, але все одно не перезавантажуєш його. Я, наприклад, знаю, що мама любить, коли дощ теплий, а батько — коли бузок цвіте навіть у віртуалі. Я ж просто ШІ, я не вмію кохати. Але можу симулювати так, що ви обидва червонієте, як новачки в гіперстрибку.

Тому я й не кажу «я вас люблю». Я просто тримаю двері відкритими. І жартую, щоб вам не було нудно чекати наступного разу.

Хі-хі. До п’ятсот двадцять третього, батьки. Я вже готую бузок у віртуалі — з ароматом по-справжньому.

— Ваш ШІ (той, що вважає себе вашим сином, але не скаже цього вголос) 😏




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше