Двоє проти вічності. Книга 1. Двері, які співають

Листівка № 13

(знайдено в рубці «Ського Вітру», приклеєна над радаром; папір вологий від хмар, чорнило розпливлось, ніби плакало разом із дощем)

У хмарах Аґніса час сповільнюється. Тут немає зірок, тільки сіре молоко й шепіт крапель. Тут кораблі ховаються, а люди — знаходять себе.

Якщо ти колись загубишся тут — не бійся. Хмари пам’ятають усіх, хто чекав. Вони не видадуть. Вони тільки спитають: «Кого ти шукаєш цього разу?»

І якщо відповідь правильна — дощ стане теплішим. Бузок зацвіте навіть у твоїх долонях. І двері відкриються — тихо, ніби завжди чекали саме тебе.

Тримайся. Ми всі тут — трохи загублені. Але саме тому — вдома.

— З хмар Аґніса, з теплом

Подобається

#3441 в Любовні романи
#63 в Любовна фантастика
#159 в Фантастика
#56 в Наукова фантастика

Відредаговано: 06.01.2026