Глава 10. Астероїд і тіні (600 років тому)

Аріс ступив крізь двері й опинився знову в трюмі Б-9 «Ського Вітру».

Повітря було знайомим: машинне масло, холодний метал, легкий присмак борщу й сигаретного диму. Бандит-кіт ліниво підняв голову з ящика, фиркнув і знову заснув. Світло аварійних ламп блимало тьмяно-червоним, відбиваючись від стін у подряпинах і графіті Коша.

Але Кейра, що чекала, була іншою.

Молода. Двадцять три роки, судячи з вигляду. Волосся коротке, світле, очі сірі, але в них — ще не вся вічність. Тільки три життя. Третій перехід. Вона сиділа на ящику, ноги звішені, в руках — чашка з кавою, що парувала. Одяг — простий, флотський светр і штани з латками. Обличчя свіже, без зморшок пам’яті.

Вона підняла очі.

— Ти... той, про кого казали двері, — сказала тихо. Голос чистий, без прокуреного присмаку століть. — Я відчула. Ти можеш допомогти.

Аріс сів навпроти. Він пам’ятав її старшою. Молодшою. Чоловіком. Жінкою. Вона — ні.

— Хто ти? — запитав він.

— Кейра Лор-Тевіс. Третій раз. Я... пам’ятаю тільки два попередні життя. І сестру. Молодшу. Її звати Ліра. Їй чотирнадцять. Пірати взяли її три місяці тому. База на астероїді в поясі Орайна. Союз ще не контролює той сектор. Але пірати там сильні.

Вона говорила спокійно, ніби доповідь. Але пальці тремтіли на чашці.

— Я можу відкрити двері туди. Але одна не впораюся. Мені потрібен хтось, хто знає бої. Хтось, хто... не боїться.

Аріс кивнув.

— Я піду.

Вони планували недовго. Карта астероїда — стара, з бази даних «Ського Вітру». Пояс Орайна — між четвертою й п’ятою планетами системи Орайна-Гамма, далекої від усього. Астероїд 47-К, порожнистий, діаметром п’ятдесят два кілометри, склад — залізо-нікелевий сплав з домішками рідкісних металів, вирубаний для видобутку ще в ранні роки колонізації. Всередині — мережа тунелів, штучна гравітація від обертання (0.31 g), атмосфера — суміш азоту й кисню, рециркуляційна, з фільтрами, що вже сто років не міняли. База «Тіньові Клинки» — не просто піратська кубло. Її історія йшла глибше.

Шістсот років тому, коли Союз тільки-но досяг системи Таріл-Гамма, перші дослідники були вченими. Експедиція «Горизонт-Alpha» — двадцять сім осіб, цивільні астробіологи, ксеногенетики, фізики квантових полів. Вони висадилися на астероїді 47-К як на нейтральну базу — звідти зручно спостерігати за обома планетами, Ліррою й Тарром. Вони перші зафіксували феномен: спонтанні квантові розриви в просторі-часі, що проявлялися як стабільні портали ближче до смерті суб’єкта. Вони виміряли: енергія переходу — 1.7 × 10^12 джоулів, еквівалент малого термоядерного вибуху, але локалізований у біологічному полі носія. Вони зрозуміли правило: портал завжди веде на протилежну планету, ніколи на свою — ніби еволюційний механізм для запобігання інбридингу й змішування генів між ворогуючими популяціями. Вони записали: після переходу — повна регенерація на клітинному рівні, інверсія статі (ймовірно, через переписування Y-хромосоми), корекція віку за формулою 100 – x, і, найголовніше, — повне стирання епізодичної пам’яті для звичайних носіїв. Тільки Ключники зберігали довготривалу пам’ять — мутація в гені KLC-7, що відповідав за стабільність нейронних зв’язків під час квантового колапсу.

Але знання були втрачені.

Через п’ятдесят років після відкриття спалахнуло повстання проти Союзу — «Зовнішні Волі», радикальне крило, що вважало контроль над порталами загрозою свободі колоній. Бойове крило повстанців захопило базу на 47-К. Вчені не чинили опір — їх взяли в заручники, потім частину вбили, частину «переконали» працювати на нову владу. Коли Союз придушив повстання, база вже була порожня — повстанці втекли, забравши кораблі й дані. Знання про справжню природу феномену зникли в хаосі війни. Залишився тільки інстинкт: красти людей з Лірри й Тарра. Пірати «Тіньові Клинки» — нащадки тих повстанців — не знали чому. Тільки відчували: люди з тих планет «особливі». Вони викрадали молодих — сподіваючись, що хтось із них стане Ключником. Або просто для викупу. Але інстинкт залишався.

Кейра знала це смутно — з попередніх життів. Аріс знав точно — з майбутнього.

Вони відкрили двері окремо. Кейра — перша. Аріс — слідом.

Кейра ступила — і стала чоловіком. Двадцять вісім років. Високий, худий, волосся темне, шкіра бліда від життя в тіні. Одяг — піратський, захоплений: шкіряна куртка, штани з кишенями, ніж на поясі.

Аріс ступив — і став жінкою. Тридцять один рік. Волосся руде, коротке, очі зелені. Тіло міцне, треноване. Одяг — робочий комбінезон механіка, з інструментами в кишенях.

Вони опинилися в різних частинах бази.

Астероїд 47-К був порожнистим велетнем — діаметр п’ятдесят кілометрів, всередині — мережа тунелів, вирубаних лазерами. Повітря штучне, рециркуляційне, пахло озоном, потом і мастилом. Світло — тьмяне, від старих ламп, що блимали. Гравітація — 0.3 g, від обертання астероїда.

Кейр (Кейра) опинився в ангарі. Кораблі піратів — старі, полатані, з емблемами клану: чорний клинок на червоному. Варта — троє, п’яні, грали в карти.

Арія (Аріс) — у житловому секторі. Коридори вузькі, стіни в графіті й слідах від пострілів. Камери ув’язнених — в нижньому рівні.

Вони рухалися окремо, але синхронно — ніби пам’ять століть вела.

Кейр відволікав. Він увімкнув пожежну тривогу в ангарі — простим коротким замиканням. Пірати побігли. Він прослизнув у тунель до в’язниці.

Арія йшла тихо. Вона знала план бази — з майбутнього, де такі астероїди вже були музеями. Вона вимкнула камери — інструментом з кишені. Знайшла Ліру.

Дівчинка — чотирнадцять років, худенька, волосся руде, очі великі, налякані. Вона сиділа в камері, обіймавши коліна.

— Я за тобою, — сказала Арія тихо.

Ліра не питала хто. Вона просто встала.

Вони зустрілися з Кейром у центральному коридорі. Тривога вже гула. Пірати бігали.

Кейр відкрив двері — прості, дерев’яні, прямо в стіні тунелю. За ними — порожнеча, але безпечна.