21. Вода і маленьке служіння

Це було їхнє п’яте побачення. Формально — “дивимось фільм у неї вдома”. Фактично — тест на побутову сумісність.

Він сидів на дивані, обійняв подушку і сміявся з трейлера комедії.

— Можна водички? — невинно запитав.

— Звісно! — сказала вона і пішла на кухню.

— 2 хвилини потому

Він чекав на щось просте — склянка з-під фільтру чи пляшка. Але вона повернулась… зі справжньою сервісною програмою:

— Тримай: вода, лід, скибочка лимона і серветка. І ще крем для рук — на всякий, бо у тебе суха шкіра.

Він (в голові): Я що, в Hilton? Чи в мене роман з дівчиною, яка має диплом по турботі?

— Це… серйозно? — питає він, злегка в шоці.

— Ну ти ж просив воду. Я не можу просто “дати воду” — я даю враження, — відповіла вона.

Вона (в голові): Це тест. Якщо він не злякається — є шанс. Якщо почне панікувати — нехай іде пити з крану.

— Через 10 хвилин

Він уже п’є воду, руки змащені кремом, серветка на колінах, як у ресторані.

— Тобі зручно? — питає вона, сідаючи поруч.

— Я відчуваю себе або принцом, або пацієнтом у СПА. Ще трохи — і ти винесеш огірки для очей.

— Із запасом. Вони в холодильнику, — жартує вона.

Він (в голові): Це або жінка, яка завжди вмикає режим “сервіс”, або майбутня мама моїх дітей.

— Кінець вечора

Перед тим як він пішов, вона запитала:

— Хочеш щось забрати з собою? Я напекла мафіни.

— Мені здається, ти — ідеальна зірка мікро-турбот. Але я поки не впевнений, чи витримаю ще один лимон у воді.

Він (в голові): Зате знаю точно: якщо вона готує воду так, як інші готують вечерю — це серйозно.