15. Суші виделкою

Вона заходить до ресторану на хвилину раніше. Сідає, переглядає меню — класика. Лососеві роли, щось з тунцем, трохи соєвого, трохи рисового. Усе — красиво. Все — як треба.

Він приходить через три хвилини. Усміхнений, трохи засапаний, у пуховику, який не встиг повісити в гардероб. Із рюкзаком, який ставить біля її ніг.

Вона (в голові): Окей. Прийшов. Живий. В рюкзаку — або ноут, або бутерброд. Подивимось.

— Привіт! Дякую, що чекала. Пробки, як завжди.

— Та нічого, щойно прийшла, — посміхається вона.

Меню на столі. Вона вже визначилась. Він гортає його вперше.

— А що береш ти? — запитує він.

— Каліфорнію і щось з лососем. Класика.

— Ага. Я тоді, мабуть, теж роли. Бо виглядає стильно, — каже він і кліпає очима.

Вона (в голові): “Виглядає стильно”? Це суші, не аксесуар.

Замовляють. Через кілька хвилин офіціант приносить сет і палички. Ті самі палички, що символізують “я з культурою на ти”.

Він бере виделку. Звичайну. Зі столового набору.

— Тобі зручно паличками? — питає він, встромляючи виделку в рол, як у відбивну.

— Ну, більш-менш. Як усі, в принципі.

— Я не заморочуюсь. Головне — щоб смачно.

Вона (в голові): Він тільки що “прошив” рол виделкою. А я ще думала: може, замовити темпуру. Добре, що не замовила.

— Головне — комфорт, — відповідає вона, роблячи вигляд, що все нормально.

Він починає їсти. Васабі — ложкою. Соєвий — по ролу зверху. Рис розлазиться. Він збирає пальцями.

Вона (в голові): Я щойно стала свідком вбивства японської кухні. І мого естетичного серця.

— Смачно, правда? — питає він.

— Угу. Цікаво… ти часто їси суші?

— Не дуже. Це ж щось типу азіатського фастфуду, правда?

Вона (в голові): Це все. Я не зможу пережити ще один рол “під виделку”.

— Ну… трохи не зовсім. Але нічого.

Він усміхається. Виделка ще в ролі. Як спис у здобичі. Він знову тицяє — і рол розвалюється на рис, рибу і безнадію.

— Тобі точно не дати палички? — питає вона, вже не стримуючи себе.

— Та ні, мені норм. Я навіть суп іноді виделкою їм, — сміється він.

Вона (в голові): Окей. Це остання страва. Наступного разу — тільки місце, де не дають приборів. Можливо, морозиво. Можливо, з доставкою — йому додому.