Розділ LVІ. Епілог.

Мира / Мирослава

Стою перед великим, в повний зріст дзеркалом у будинку бабусі й оглядаю себе. я у білій довгій сукні, з вишуканою зачіскою, в якій закріплено білосніжну фату.

Сьогодні я – наречена, хоча ментально нас з Еліасом Хранитель поєднав ще місяць тому, тоді, в Імперії Тіней. Інакше б ми звідти не вибралися. Після чого в Імперії почався хаос й втрутились інші в наведення порядку.

До кімнати заходять батьки. мама кидається до мене й обережно обіймає мене, намагаючись не зіпсувати зачіску й макіяж. Батько залишається біля дверей.

Він, після стількох років розлуки, ще трохи тримається на відстані, боїться чимось образити. Тільки поглядом постійно голубить. Сама собі заздрю, що маю таких батьків. Вони й досі кохають один одного, навіть після стількох років розлуки.

…Коли я повернулася додому, то відверто про все мамі розповіла, показала відео з нашої квартири. Вона ніяк не могла у все повірити. Наступного після повернення дня, зателефонував тато. Від мами вже не було жодних обмежень для зустрічі з ним.

І він приїхав. З квітами, з подарунками. А ще подарував теплі обійми, яких мені так довго не вистачало. Він теж розповів мамі все, навіть таємницю мого народження не приховав.

Сказати, що мама була шокована, це – нічого не сказати. Те, що я виявилася генетично їм не рідною, вона не хотіла приймати.

-  Ти – моя…, наша донька, - пригортала мене тісніше до себе. – Навіть, хай в тебе буде хоч десяток генетичних батьків, - змахувала сльози ненька.

-  Я дуже хотів, щоб твоя мрія – народити дитину, здійснилася, і ти могла стати мамою, Оленко, - тато сидів біля мами на дивані й ніжно обійняв лівою рукою, пригортаючи її ближче до серця.

-  Тому ризикнув зробити ритуал на зачаття, - швидше стверджувала, ніж запитувала мама.

-  Такий ритуал я тоді проводив вперше, - зітхнувши розповідав далі батько. – Мій заклик відчув Перший чаклун Королівства Триєдиних.

-  І він втрутився в ритуал, - мама шоковано закриває долонею рота.

-  Так, він своєрідно допоміг. «Сховав» доньку правителя Королівства Триєдиних, - батько правою рукою обіймає мене й пригортає до себе. – А ти змогла стати матір’ю.

Ми тоді довго розмовляли, сміялися, плакали та знову говорили. Наступного дня батько забрав матусю до себе в передмістя, а я залишилася господинею в нашій квартирі.

Еліас після переміщення опинився в Королівстві Триєдиних, розв'язував проблеми з мамою. Тепер вона живе в Королівстві. Жінка має гарний вигляд й на здоров’я не скаржиться. В неї будиночок, завела кота.

Через тиждень Еліас вже був зі мною. Я продовжую навчатись на дизайнера. Мій світлий дар як і його, працює на добро. Триєдині Богині та Чесноти нагадують про себе, коли потрібна допомога.

Хранитель… Після переміщення він повністю відкрився нам. Як виявилося, він і є тим Першим чаклуном, якого викрали Тіні, хоча мали вбити. Його смерть була інсценізацією. Це він, виявляється допоміг «сховати» мене на Землі.

А потім настільки переконав імператора Тіней у втраті пам’яті після переміщення, що йому повірили. Переконав і у своїй «відданості», тому почав користуватися довірою імператора.

Хранитель, чи то Перший чаклун, не захотів залишатися в палаці, він обрав інший шлях. Викладає у Магічній академії дуже цікавий предмет «Теорія і практика магічних заклять». Студенти до нього тягнуться, хоч він доволі строгий і вимогливий викладач.

Бодька… Мій чарівний Охоронець. Мій неймовірний нишпорка сьогодні вранці покинув мене. «Я ж не буду третім зайвим у вашому шлюбі» - хихотів від душі, аж голова у мене дзвеніла. «Мені тебе буде не вистачати» - з жалем відпускаю. «Покличеш - прийду» - в його голосі теж жаль. Покличу. Обов’язково покличу…

… І так, сьогодні ми з Еліасом одружуємось. Софія – подружка нареченої. Вінчання має відбутися в головному храмі Королівства Триєдиних.

Батьки мене благословляють і в кімнаті з’являються всі сім Чеснот. Вони прибули, щоб супроводити мене з батьками до храму. Ми опиняємось в залитому світлом храмі.

На підвищенні мене вже чекає Еліас. Лунає гарна мелодія і я, з батьком під руку рушаю до свого нареченого. На половині цього шляху стоять чоловік з жінкою. Вони вишукано одягнені, але й нічим від інших не вирізняються.

Достатньо одного лише погляду, щоб зрозуміти, що це мої генетично рідні батьки. мама, тобто королева, підходить й нерішуче обіймає, притискаючись щокою до моєї щоки. Батько, тобто король, теж обіймає, вони ледь стримують сльози.

Король, після обіймів, пропонує й свою руку, щоб нарешті дійти до Еліаса. Так і йдемо – мене ведуть обидва батьки. Вони передають обидві мої руки до рук нареченого й відходять знайомитись ближче.

Мої руки й моє серце належить Еліасу, як і його – мені. Наше кохання стало тим світлом, тим даром, що допомогло подолати темряву.

Ось і закінчилась історія про звичайну, чи може незвичайну дівчину Мирославу.

Щиро дякую всім читачам, хто слідкував за подіями, які розгорталися.

Буду вдячна й тим, хто приєднається пізніше.

Якщо книга сподобалась, залиште коментар, вподобайку, додайте до бібліотеки.

Всім добра і позитиву. ❤️❤️❤️

Ваша Ніка. ❤️❤️❤️