Розділ 15. Довгоочікуваний поцілунок

Назар у своєму номері одразу замовив їм столик у ресторані, а хвилин за двадцять він зайшов до номера Юлі та Дмитра. Щойно він ступив за поріг, як почув голос Юлі зі спальні, яка гукала його.

Він одразу пішов на голос і побачив Дмитра, який грався зі своїми іграшками, та Юлю, яка сиділа неподалік за столиком і наводила макіяж на обличчі.

Юля була у синьому вечірньому платті, яке виблискувало на світлі. Вона була неймовірно прекрасною!

Назар аж завмер, коли побачив її, стояв мовчки і не міг відвести від неї погляду. Юля в той момент була наче чудова квітка — така прекрасна і тендітна.

Вона обернулася, усміхнулася до нього, коли побачила, як він на неї дивиться, і сказала:

— Чоловіче, будь ласка, підійди до мене та допоможи мені застібнути плаття.

Назар усе не міг намилуватися нею, тому спочатку не почув її голосу. Вона сильніше усміхнулась і повторила свої слова.

Лише тоді він почув її, підійшов до неї, а вона одразу обернулася до нього спиною і прибрала своє прекрасне руде волосся зі спини.

Поки Назар застібав її плаття, він зміг відчути прекрасний запах її парфумів, який манив його.

Щойно він застібнув плаття, Юля попросила його заодно надіти на її витончену шию її улюблене кольє, що він і зробив.

Після цього вона подякувала йому, а він у відповідь сказав їй:

— Яка ж ти прекрасна!

Вона знову подякувала йому за такий чудовий комплімент і відказала:

— Ти також чудово виглядаєш.

Він також подякував їй.

Далі Юля попросила, щоб вони трошки на неї почекали, доки вона закінчить наводити макіяж.

Тому Назар підійшов до Дмитра і попросив його разом із ним піти погратися іграшками в сусідню кімнату, щоб не заважати мамі. Хлопчик погодився і залюбки пішов із ним.

Назар грався разом із Дмитром, доки вони чекали.

І ось нарешті Юля у всій красі вийшла до них.

Вони всі разом встали, вийшли з номера, зайшли в ліфт, а коли він опустився на перший поверх готелю, то одразу вийшли з нього.

Далі з холу потрапили в ресторан, де й сіли за свій заброньований столик.

Підійшов офіціант, передав їм меню, щоб вони могли замовити страви, які їм сподобаються, і сказав, що підійде до них трошки пізніше.

Назар, Юля і Дмитро взяли меню і почали його розглядати, обмірковуючи замовлення.

Юля з Назаром за кілька хвилин визначилися з вибором страв.

Після чого Юля запитала в сина, що він хоче їсти. Він відповів, а точніше, показав те, що йому найбільше сподобалось. Вона, звісно, трохи скоригувала його замовлення, як це роблять турботливі батьки.

Буквально за хвилину з’явився офіціант, прийняв їхні замовлення і попросив трохи зачекати, доки їхні страви будуть готові. Вони погодилися.

Поки чекали на замовлення, вони розмовляли між собою, трохи сміялися, трохи шепотіли.

І ось офіціант приніс їхні замовлення, поставив їх на стіл. Сомельє, який прийшов разом із ним, відкрив пляшку червоного вина «Піно Нуар» для Назара та Юлі, налив їм у келихи й пішов. Офіціант поставив сік для Дмитра і також пішов слідом за сомельє.

За трохи часу вони смачно поїли. Назар покликав офіціанта, подякував і попросив надати йому рахунок за все. Офіціант виконав прохання.

Назар дістав гаманець із кишені, витягнув потрібну суму коштів і поклав її до рахунку разом із грошима на чайові офіціантові.

Після чого разом із Юлею та Дмитром встали і повернулися в номер Юлі з Дмитром.

Там вони разом почали вкладати Дмитра спати. За трохи часу, коли він заснув, Назар просто встав, подякував Юлі за чудовий вечір, а вона у відповідь здивовано подивилася на нього. У той момент склалася досить незручна ситуація, бо Юля ніби очікувала від нього чогось іншого, а не просто тих слів.

А він вдав, ніби нічого не зрозумів, просто вийшов з їхнього номера і повернувся у свій.

Щойно він увійшов у номер, то одразу зачинив двері, підійшов до стіни і сильно вдарив її кулаком, вигукнувши самому собі:

— Який же ти, Назар, дурень, що не зміг наважитись на один крок!

Він схилив голову до стіни і почав роздумувати: а може, ще не пізно?

Він узяв себе в руки, вийшов зі свого номера і підійшов до дверей номера Юлі. Тільки-но він хотів постукати, як двері відчинилися.

Їх відчинила Юля, яка вирішила не чекати на його рішення, а сама вирішила діяти, принаймні хоча б для того, щоб дізнатися, чи відчуває він щось до неї.

Вона побачила його і завмерла.

І ось їхні погляди знову зійшлися, наче ті зорі. А їхні вуста почали притягуватися, як два магніти, як і раніше. Проте цього разу вони таки зійшлися в поцілунку.

І почали з невимовною пристрастю цілувати один одного. Назар узяв Юлю на руки, заніс у її номер і поклав на ліжко. Після чого вони почали роздягати одне одного, а далі трапилося кохання, яке тривало мало не до самого ранку!

Після чого вони разом заснули у палких обіймах.