Розділ 8. Нова робота і нові умови

Наступного дня з самого ранку, поки Дмитро ще спав, Назара розбудила прислуга і запросила його на сніданок. Він неохоче погодився, оскільки був сонний і звик пізно вставати.

Все ж він змусив себе підвестися з дивана, одягнувся і пішов у ванну кімнату вмитися. Там він побачив, що на нього вже чекає нова зубна щітка. Він одразу зрозумів, що її залишили для нього, бо вчора її там не було. Почистивши зуби, він вийшов із ванної.

Він спустився на перший поверх і зайшов у вітальню, де за накритим столом його вже чекали Юля та її батьки.

Назару стало трохи ніяково, що на нього чекають.

— Підходь і, будь ласка, сідай з нами снідати, — пролунав голос Юлі.

Він сів поряд із нею, а її батьки сиділи навпроти.

Після сніданку Назар зрозумів, чому його так рано розбудили. Батьки Юлі хотіли поговорити з ними двома, доки Дмитро спить.

Мова зайшла про те, що їхня ідея видавання Назара за Миколу непогана, але є речі, які потрібно детальніше обговорити.

Зокрема: де Назар проводитиме час поза домом? Адже Миколи часто не було вдома через бізнес, і вони хотіли, щоб Дмитро проводив менше часу з Назаром, аби поступово відвикав від присутності батька у своєму житті.

Юля, довго не думаючи, запропонувала, щоб Назар допомагав їй по бізнесу. Вона сама не справляється з усіма обов’язками і хоче більше уваги приділяти синові.

Батьки спочатку обурилися такою пропозицією: як можна довірити бізнес чужій людині, та ще й, можливо, без потрібних навичок?

Назар підтвердив, що навичок у нього немає. Проте Юля з якоїсь причини наполягала на своєму. Вона навіть трохи посварилася з батьками, наголошуючи, що бізнес її, а не їхній, і їй видніше.

Батьки не стали сперечатися, розуміючи, що дочка має рацію: їй справді не було кому довірити управління бізнесом і допомогти. Вони лише запропонували альтернативу: щоб для початку Назар навчався всього потрібного у Юлі, будучи її помічником, а в її відсутність — допомагав заступнику директора. Усі погодилися з цим компромісом.

Після розмови Юля встала, подякувала за сніданок і сказала:

— Навіщо тягнути з навчанням Назара? Якщо можна саме зараз разом із ним поїхати в офіс і все докладніше показати. Тим паче, я й так планувала туди їхати.

Вона тільки перепитала, чи він не проти. Назар радо погодився, бо не хотів її розчаровувати.

— От і добре! — радісно вигукнула Юля і додала: — Але для початку нам обом потрібно переодягнутися у більш презентабельний одяг.

Що вони й зробили. Після цього разом із батьками вийшли на подвір’я і рушили до авто Юлі. По дорозі вона попросила їх передати Дмитру, коли він встане, що вони повернуться ввечері з іграшкою, яку він хотів.

Батьки радо погодилися.

Назар та Юля сіли в авто і поїхали в центр Києва, до головного офісу компанії.

Дорогою Юля подзвонила до своїх колег і попередила їх, що приїде не сама, а з братом-близнюком Миколи. Цю історію вона раніше вигадала, щоб інші ставили менше зайвих запитань, і так було простіше все пояснити.

Невдовзі авто під’їхало до офісу. Юля припаркувала машину, і вони разом вийшли на вулицю, прямуючи до головного входу.

Там їх зустріли менеджер та охорона, які радо привітали Юлю.

Далі Юля з Назаром зайшли в ліфт і піднялися на п’ятий, останній, поверх. Вийшовши, вони привіталися з працівниками, що проходили повз.

Буквально за кілька метрів від ліфта знаходився кабінет Юлі, в який вони разом із Назаром і зайшли.

Юля сіла за свій стіл і запропонувала Назару сісти на вільне крісло, що він і зробив.

Вона взяла робочий телефон і зателефонувала своєму заступнику, прохаючи його підійти. Потім зателефонувала секретарці і попросила принести їм кави.

Поки вони чекали, Юля запитала думки Назара про офіс компанії, чи сподобався він йому.

— Так, дуже сподобався! — відповів він. — Усе навколо виглядає дуже світлим, чистим та сучасним. Але, чесно кажучи, я досі не розумію, чим займається твоя компанія.

Юля радо відповіла, що їй приємно чути його хороше враження про офіс. Вона вибачилася, що не пояснила це йому раніше, і дала відповідь: її компанія, яка називається «Глорія», займається брендовим одягом, а саме його пошиттям, продажем та виставленням на конкурси. І той магазин, у якому Назару підбирали одяг, належить їй.

Назар здивувався почутому, адже одяг, який був на ньому, припав йому до смаку. Він похвалив Юлю, сказавши, що вона молодець, і в неї чудова компанія.

Вона подякувала, але зазначила, що це заслуга не лише її, а здебільшого її чоловіка та працівників компанії.

Тут увійшов її заступник і привітався з ними. Юля одразу встала і представила йому Назара, пояснивши, що від сьогодні він її помічник, доки вона в офісі, а в її відсутність він стає помічником заступника. Його завдання — навчити Назара усього потрібного, щоб той міг увійти в курс роботи компанії.

Заступник здивувався, але не міг заперечити, тому лише погодився і пішов працювати далі.

Щойно він вийшов, секретарка принесла їм кави і також вийшла.

Юля зробила кілька ковтків кави і, довго не думаючи, взялася перевіряти й підписувати документи, які лежали на її столі. Назар лише мовчки спостерігав за нею.

Приблизно через півтори години вона закінчила роботу. Переконавшись у відсутності призначених зустрічей, Юля вирішила показати Назару увесь офіс і познайомити його з працівниками, щоб йому було легше влитися в колектив.

Приблизно за пів години вона все йому показала і представила його іншим як свого помічника. Побачивши в його очах ентузіазм, вона вирішила запитати, чи не має він бажання відвідати виробництво одягу.

Назар залюбки погодився, бо йому було справді цікаво, як відбувається виготовлення одягу.

Після цих слів Юля радо схопила його за руку, вивела з будівлі та повела до авто.

Вони разом рушили на виробництво, яке знаходилося на околиці міста. За певний час вони вже опинилися там.

Вийшли з авто і пішли разом оглядати виробництво. Під час огляду Юля все радісно показувала Назару, з таким великим задоволенням, наче вона жила цим.