Глава 1

   Він збирається на побачення. Вперше за весь рік. Алекс підійшов до дзеркала і незграбно поправляє чубчик. В принципі, без окулярів не такий вже він і огидний. Правильні лінії обличчя, чіткі скули. 

   Надворі жахлива спека, треба було одягати футболку, а не светр. Але вже ніколи. Під'їхав автобус №41. Він рвучко застрибнув всередину. Одна троянда зламалася, тепер в букеті лише дві квітки. "Хм, краще б я купив цукерки", - подумав він. Проїхавши кілька зупинок, він вийшов у центрі міста. Викинув нещасний букет у сміттєвий бак і зайшов в продуктову крамницю. Цукерки куплено, залишається чекати лише її.

   І ось вона, дівчина під ніком Катя із гри "Avitarart". Вона - точне відображення свого двійника. Така ж струнка і симпатична, з довгим волоссям і смаглявою шкірою. 

- Привіт, я Алекс. Але для тебе я відомий, як Avitar.

- Привіт. А це точно ти? Ну... просто знаєш, ти зовсім не схожий на свого двійника.

- Так, зачекай я скину окуляри. Ну що, так більше схожий?

- Ем, а ти точно наймодніший пацан цієї гри? Дивлячись на твій светр, цього не скажеш.

   Алекс простягнув їй цукерки, одягаючи окуляри на обличчя. Але це шоколадне місиво більше нагадувало собаче лайно.Тільки ось лайном він почув себе зараз.

- Знаєш, ти права це, напевно, якась помилка. Мабуть, ти чекала не мене, - сказав Алекс і розвернувся, йдучи у протилежному напрямку. Але Катя зовсім не засмутилась, а навпаки, видихнула з полегшенням.

   Алекс, і чим ти тільки думав, коли запропонував зустрітися тій дівчині у реальному світі? На що ти розраховував? Невже ти забув, що твій двійник реальний лише там, у межах гри. Він ніколи не приживеться у реальному світі. І де це так довго 41 автобус? З хвилини на хвилину рине гроза, а цей невдаха не взяв парасолю. Сидячи в автобусі, він зайшов перевірити пошту, жодного нового повідомлення. Один спам. У кошик його, як і ті шоколадні цукерки, що я купив. А що у Інстаграмі? 102 читачі, у повідомленнях пусто. Із мене точно ніколи не буде блогера. 

   Гроза таки застала його, але він був уже біля дому. Невже йому так пощастило? Ні, не пощастило. На нових джинсах на правій штанці вималювалася рожева жуйка. Її вже не віддерти. Ще одна річ відправляється до кошика.  

   Алекс глянув на своє відображення. "Потвора. І як я міг думати, що бачу тут щось симпатичне, - говорив до себе. - А, і цей светр, він теж відправляється до кошика". 

   Все, з нього досить реального світу. Тут він ніхто, просто лузер, якого не помічають. Пора змінити реальні окуляри на віртуальні. І ось він уже в місті, яким править він. А що там у поштовій скриньці? 41 нове повідомлення, все від дівчат. З ким же він сьогодні піде на побачення? Може, з Катею? Та ні, вона йому вже не цікава. Є кращі, достойніші за неї.

###