Глава 4 Долина Дордонь, Франція ч.4

Таємний штаб ордену Бена

Кабінет нагадував кімнату в якій залишили дітей без догляду... Меблі розкидані або потрощені, лампа розбита, папери розкидані, на стінах - сліди гарі. Все вказувало на те, що в господаря кабінету день не задався зранку. Сам господар висів у повітрі біля вікна спиною до відвідувачів.

– Отже Ви загубили їх. Мало того, вони ще й знову примудрилися знайти потаємну бібліотеку і заволодіти другим кристалом. Добре що вони поки не розуміють їх значення. Але до третьої бібліотеки ви маєте дістатися першими! Браслет Руденка виявився досить сильний у маскуванні. Я такого не очікував! Сподіваюсь що він і сам ще не до кінця зрозумів всі можливості свого браслету. Ну-бо, покажи мені ще раз його фото.

Присутні непомітно видохнули. Схоже, що основна фаза грози минула.

– Ось. Вони замаскувалися під похилу пару італійців із онукою.

Той що говорив дістав фото і загаявся, не розуміючи куди їх покласти.

Варнас зрештою повернувся, підняв брову ніби запитуючи у чому затримка, оглянув кабінет і махнув рукою. Кабінет одразу оновився, ніби дизайнери інтер’єру тільки-но поставили останню статуетку. Фото вилетіли з рук чоловіка і плавно лягли на стіл перед фейрі.

– А нічого чортівка. Та й ці двоє зовсім на себе не схожі. Отже в них набагато більше від аессів ніж я думав, якщо браслети їх так слухаються. Ще одна причина не дати їм попасти в третю бібліотеку. Ці кристали — єдине що може захистити від Фенікса. І то не надовго.

Варнас повернувся до Жака.

– Що в тебе?

Люмье спокійно відсунув стілець та зручно вмостився на ньому.

– При закритті другого вузла, нам вдалося спіймати обидва сигнали. Другий все ще забитий перешкодами, ШІ ніяк не вдається їх відокремити. А ось перший дав досить чіткий напрямок: острів Арран. Впевнений що вони вже на півдорозі туди. Я повідомив наш філіал у Шотландії. Їх повинні перехопити в міжнародному аеропорту Глазго.

Варнас вже зовсім заспокоївся і спостерігав за надто спокійним Жаком.

– Відчуваю що в тебе є ще щось?

– Так. Нам вдалося перехопити частину сигналу: 46° 25' 52.3" N. Я впевнений що то ширина остаточної точки. І ця ширина проходить не далеко від нашої штаб-квартири. Думаю нам варто притримати наших людей тут, а в Шотландії нехай розбираються місцеві.

– Думати стратегічно тут буду я! А твоя задача заставити штучний інтелект нам допомагати. Поки що він тільки тягне з мене купу грошей. Мені інколи здається що гроші кудись зникають.

– Якщо ви мені не вірите, то можете перевірити всі папери. Мене цікавлять не гроші, а наука! — Люмьє обурено підхопився.

Інші присутні інстинктивно втягнули голови. Ще досить свіжа була у пам’яті та гроза що пронеслась тут кілька хвилин тому. Варнас кивком голови звелів їм вийти. Коли останні вийшли, фейрі повернувся до людини.

– Жак, ти був вірний мені з тієї хвилини, як я знайшов тебе ледь живого у підворітті. Я підтримав твою пропозицію і вклався в розвиток штучного інтелекту, ти ще жодного разу мене не підвів, але якщо ми упустимо зараз Фенікса, то наступного разу може не бути. Щоразу, як він «прокидається», він стає сильніший. Наступного разу моїх сил може не вистачити щоб його приборкати. Я вже відчуваю його у своїй голові. Я пов’язаний із ним. Він починає шепотіти. І цього разу його голос сильніший.

– Я запустив програму тріангуляції. Нам не вистачає даних лише одного вузла. Якщо аесси його не закриють самі, ми можемо не отримати потрібних даних. Але як дати їм дістатися до вузла і не дістатися до бібліотеки?

– Про це я подумаю сам. Головне перехопити їх в аеропорту Глазго. Після того як їх скрутять наші послідовники, вони будуть робити те що ми їм скажемо.

– Добре, я поки запущу програму екстраполяції даних по координатах що ми отримали. Можливо маючи дві точки і ці координати в нас вийде знайти місце знаходження Фенікса без третього вузла.